Ода капусті
Зелені хвилі, стиглі і тугі,
Круглі, мов Всесвіт, прості і круті.
Листя до листя — спіралі, структури,
Фрактал, що росте без жодної хмури.
Шурхіт дощу на широких боках,
Сонце ковзає по соковитих ликах.
В ній — вся геометрія світу жива,
Смак її простий, та суть вікова.
В борщі чи в квасі, в долонях осінніх,
Капуста мовчить, але знає про сина
Бо де б не росла, на полі чи в місті,
Вона — королева в народній намисті.
