Boeing B-29 Superfortress («Суперфортеця») — американський чотиримоторний важкий стратегічний бомбардувальник дальньої дії, розроблений компанією Boeing під час Другої світової війни. Він став одним із найдосконаліших поршневих бойових літаків в історії авіації та одним із найскладніших інженерних проєктів свого часу.
B-29 був першим серійним важким бомбардувальником із герметичними кабінами, дистанційно керованими оборонними турелями та централізованою системою керування вогнем. Саме цей літак здійснив атомні бомбардування Хіросіми та Нагасакі, а після війни став основою розвитку стратегічної авіації США.
Загальна характеристика
Boeing B-29 Superfortress був створений як важкий стратегічний бомбардувальник нового покоління, призначений для виконання тривалих польотів на великих висотах і завдання ударів по стратегічних об’єктах противника.
Літак проєктувався насамперед для війни на Тихому океані, де великі відстані між базами та цілями вимагали значно більшої дальності польоту, ніж могли забезпечити попередні американські бомбардувальники B-17 Flying Fortress і B-24 Liberator.
Основні особливості літака:
- чотири потужні поршневі двигуни;
- герметичні кабіни екіпажу;
- дистанційно керовані кулеметні установки;
- триопорне шасі з носовою стійкою;
- велика дальність польоту;
- значне бомбове навантаження;
- сучасне навігаційне та радіолокаційне обладнання.
Передумови створення
Наприкінці 1930-х років командування Повітряного корпусу армії США дійшло висновку, що наявні важкі бомбардувальники не зможуть ефективно діяти на величезних просторах Тихого океану.
У 1939 році були сформульовані вимоги до нового літака:
- швидкість близько 640 км/год;
- дальність польоту понад 5000 км;
- бомбове навантаження до 9 тонн;
- можливість польоту на великій висоті;
- потужне оборонне озброєння.
Компанія Boeing запропонувала проєкт Model 345, який після доопрацювання став основою майбутнього B-29 Superfortress.
Розробка літака
Офіційна розробка B-29 розпочалася наприкінці 1939 року.
У серпні 1940 року військове відомство США замовило три дослідні літаки XB-29 ще до завершення повного проєктування.
Перший політ прототипу відбувся 21 вересня 1942 року. Незважаючи на численні технічні проблеми, військове керівництво ще до першого польоту ухвалило рішення про масове виробництво літака, що стало одним із найризикованіших, але стратегічно важливих рішень американської промисловості під час війни.
Вартість програми
Програма створення B-29 стала найдорожчим авіаційним проєктом Другої світової війни.
На розробку, випробування та виробництво було витрачено приблизно 3 млрд доларів США воєнного часу — більше, ніж коштував «Мангеттенський проєкт». Це пояснювалося складністю конструкції та необхідністю будівництва нових заводів і виробничих ліній.
Конструкція
B-29 був одним із найтехнологічніших літаків своєї епохи.
Основні конструктивні особливості:
- суцільнометалева конструкція;
- вільнонесуче низькорозташоване крило;
- круглий у перерізі фюзеляж;
- триопорне шасі;
- чотири двигуни Wright R-3350 Duplex Cyclone;
- герметичні відсіки екіпажу.
Особливою рисою літака була наявність двох герметичних кабін — носової та хвостової. Вони з’єднувалися герметичним тунелем, через який члени екіпажу могли пересуватися під час польоту.
Таке рішення було революційним для бойової авіації початку 1940-х років.
Герметичні кабіни
B-29 став одним із перших серійних бойових літаків із повністю герметизованими відсіками екіпажу.
Переваги герметизації:
- можливість тривалих польотів на висоті понад 9000 м;
- менша втома екіпажу;
- підвищення ефективності роботи льотчиків;
- зменшення ризику гіпоксії.
Негерметизованими залишалися лише бомбовий відсік і ніші шасі.
Система дистанційного озброєння
Одним із найвидатніших нововведень стала дистанційна система оборонного озброєння.
На відміну від більшості бомбардувальників того часу, стрільці не перебували безпосередньо в більшості турелей.
Система включала:
- дистанційно керовані верхні турелі;
- нижні турелі;
- центральний аналоговий обчислювач;
- систему синхронізації наведення.
Один стрілець міг одночасно керувати кількома турелями, а центральна система автоматично враховувала:
- швидкість літака;
- швидкість цілі;
- дистанцію;
- кут випередження.
Для початку 1940-х років це була одна з найскладніших систем керування озброєнням у світі.
Силова установка
B-29 оснащувався чотирма двигунами:
- Wright R-3350 Duplex Cyclone.
Основні характеристики двигуна:
- 18 циліндрів;
- повітряне охолодження;
- потужність близько 2200 к. с.;
- турбокомпресори.
Двигуни забезпечували літаку високу швидкість і значну дальність польоту, однак на ранніх етапах експлуатації вони страждали від перегріву, що призводило до пожеж і аварій. Згодом більшість проблем було усунуто шляхом удосконалення системи охолодження та експлуатаційних процедур.
Льотно-технічні характеристики (B-29)
Основні характеристики серійного B-29:
- екіпаж — 10–11 осіб;
- довжина — 30,18 м;
- розмах крила — 43,05 м;
- висота — 8,46 м;
- площа крила — 161,3 м²;
- порожня маса — близько 33 800 кг;
- максимальна злітна маса — до 61 200 кг;
- двигуни — 4 × Wright R-3350 Duplex Cyclone;
- потужність одного двигуна — 2200 к. с.;
- максимальна швидкість — близько 575 км/год;
- крейсерська швидкість — близько 350 км/год;
- практична стеля — близько 9700–10 000 м;
- максимальна дальність перегону — до 9000 км;
- бойова дальність — понад 5000 км;
- максимальне бомбове навантаження — до 9070 кг (20 000 фунтів).
Екіпаж
Стандартний екіпаж складався з 10–11 осіб:
- командир літака;
- другий пілот;
- бортінженер;
- штурман;
- бомбардир;
- радист;
- оператор центральної системи керування вогнем;
- два бортові стрільці;
- хвостовий стрілець;
- на окремих модифікаціях — оператор радара.
Кожен член екіпажу мав чітко визначені функції, а ефективність виконання бойового завдання значною мірою залежала від їхньої злагодженої взаємодії.
Серійне виробництво
Виробництво Boeing B-29 стало одним із найбільших і найскладніших промислових проєктів в історії авіабудування. Для його реалізації уряд США залучив одразу кілька великих авіабудівних компаній, оскільки один виробник не міг забезпечити необхідні обсяги випуску.
Серійне виробництво здійснювали:
- Boeing (заводи у Вічиті, штат Канзас, та Рентоні, штат Вашингтон);
- Bell Aircraft Corporation (Марієтта, штат Джорджія);
- Glenn L. Martin Company (Омаха, штат Небраска).
Виробництво вимагало координації тисяч підприємств, які постачали двигуни, авіоніку, системи озброєння, гідравлічне обладнання та інші компоненти.
За роки виробництва (1943–1946) було побудовано 3 970 літаків B-29 усіх модифікацій.
Основні модифікації
XB-29
Перший дослідний прототип, призначений для льотних випробувань.
Особливості:
- нова конструкція крила;
- герметичні кабіни;
- дослідні системи озброєння.
YB-29
Передсерійна модифікація, що використовувалася для військових випробувань і підготовки екіпажів.
B-29
Перша серійна бойова модифікація.
Вона мала:
- дистанційно керовані турелі;
- герметичні кабіни;
- потужне бомбове озброєння;
- радіолокаційне обладнання.
B-29A
Наймасовіша серійна модифікація.
Основні відмінності:
- посилена конструкція крила;
- удосконалене обладнання;
- зміни у виробничій технології;
- підвищена надійність.
Саме B-29A становили більшість літаків, що використовувалися наприкінці війни.
B-29B
Спрощений варіант для дій над Японією.
Особливості:
- демонтовано більшість оборонних турелей;
- залишено лише хвостову установку;
- зменшена маса;
- збільшена швидкість;
- збільшене бомбове навантаження.
Спеціальні модифікації
Було створено низку спеціалізованих варіантів:
- F-13 — стратегічний фото-розвідник;
- KB-29 — літак-заправник;
- WB-29 — метеорологічний літак;
- TB-29 — навчальний літак;
- RB-29 — розвідувальний літак;
- SB-29 — пошуково-рятувальний літак.
Початок бойового застосування
Перші бойові вильоти B-29 відбулися у 1944 році.
Спочатку літаки базувалися в Індії, а бойові завдання виконували з аеродромів у Китаї в межах операції Matterhorn.
Це було надзвичайно складне логістичне завдання.
Для доставки одного літра пального до китайських баз транспортним літакам доводилося здійснювати численні рейси через Гімалаї, відомі як маршрут «The Hump» («Горб»).
У результаті більшість ресурсів витрачалася на забезпечення самих бомбардувальних операцій.
Операція Matterhorn
Першою великою кампанією B-29 стала операція Matterhorn, яка розпочалася влітку 1944 року.
Основними цілями були:
- японські металургійні підприємства;
- авіаційні заводи;
- транспортні вузли;
- військові об’єкти в Китаї та Маньчжурії.
Попри окремі успіхи, операція виявилася надто дорогою та складною з логістичного погляду.
Після захоплення Маріанських островів американськими військами основні сили B-29 були перекинуті туди.
Бази на Маріанських островах
Наприкінці 1944 року США завершили будівництво величезних авіабаз на островах:
- Сайпан;
- Тініан;
- Гуам.
Саме звідти B-29 почали регулярні стратегічні рейди проти Японських островів.
Відстань до більшості цілей становила приблизно 2400–2700 км в один бік.
Ці польоти стали одними з найдовших бойових місій Другої світової війни.
Тактика денних бомбардувань
Спочатку американське командування застосовувало B-29 аналогічно до B-17.
Передбачалося:
- польоти на висоті понад 9000 м;
- точкові денні удари;
- використання прицілу Norden;
- максимальна точність бомбометання.
Однак сильні висотні повітряні течії (реактивний струмінь), які тоді ще були маловідомими, суттєво знижували точність бомбардування.
Бомби часто відхилялися від цілей на сотні метрів.
Зміна тактики
У січні 1945 року командувач XXI бомбардувального командування генерал Curtis LeMay кардинально змінив тактику застосування B-29.
Було ухвалено рішення:
- перейти до нічних польотів;
- знизити висоту польоту;
- максимально використовувати запалювальні бомби;
- демонтувати частину оборонного озброєння для збільшення бомбового навантаження.
Ця тактика значно підвищила ефективність ударів по японських містах.
Запалювальні бомбардування Японії
Японські міста переважно складалися з дерев’яної забудови.
Тому запалювальні бомби виявилися надзвичайно ефективними.
Наймасштабнішою операцією став нічний наліт на Токіо в ніч з 9 на 10 березня 1945 року.
Під час операції сотні B-29 скинули тисячі тонн запалювальних боєприпасів.
Виникла масштабна пожежа, яка охопила значну частину міста.
За кількістю жертв цей наліт став одним із найруйнівніших авіаційних ударів в історії.
Операція Starvation
Окрім звичайних бомбардувань, B-29 використовувалися для морського мінування.
Операція Starvation передбачала встановлення морських мін у японських портах, протоках і на судноплавних шляхах.
Метою було:
- ізоляція Японських островів;
- блокування постачання сировини;
- порушення морських перевезень.
Мінування суттєво ускладнило роботу японського торговельного флоту та стало важливим фактором економічного виснаження країни.
Атомні бомбардування
Найвідомішою сторінкою історії B-29 стало застосування атомної зброї.
Для цієї місії було створено спеціальні літаки модифікації Silverplate.
Вони відрізнялися:
- зменшеною масою;
- спеціальними бомбовими замками;
- посиленими двигунами;
- модернізованими повітряними гвинтами;
- зміненими системами скидання бомб.
Саме літаки цієї модифікації виконали історичні місії в серпні 1945 року.
Enola Gay
Enola Gay став найвідомішим B-29 в історії.
6 серпня 1945 року він скинув атомну бомбу Little Boy на японське місто Хіросіма.
Командиром екіпажу був полковник Paul Tibbets.
Bockscar
Через три дні, 9 серпня 1945 року, інший B-29 модифікації Silverplate — Bockscar — скинув атомну бомбу Fat Man на Нагасакі.
Командиром екіпажу був майор Charles Sweeney.
Ці дві місії стали єдиними випадками бойового застосування ядерної зброї в історії людства.
Завершення Другої світової війни
Після атомних бомбардувань Хіросіми та Нагасакі, а також вступу Радянського Союзу у війну проти Японії 8 серпня 1945 року японський уряд погодився прийняти умови Потсдамської декларації. 15 серпня імператор Хірохіто оголосив про капітуляцію, а 2 вересня 1945 року на борту лінкора USS Missouri було підписано Акт про капітуляцію Японії.
До моменту завершення війни B-29 став головним стратегічним бомбардувальником США на Тихоокеанському театрі бойових дій. Його екіпажі виконали тисячі бойових вильотів, атакуючи військові підприємства, транспортну інфраструктуру, порти, аеродроми та промислові центри Японії.
Післявоєнна служба
Після завершення війни B-29 залишався найсучаснішим важким бомбардувальником у світі.
Він став основою американської стратегічної авіації до появи нового покоління літаків:
- Convair B-36 Peacemaker;
- Boeing B-47 Stratojet;
- Boeing B-52 Stratofortress.
У 1947 році, після створення United States Air Force, B-29 офіційно увійшов до складу нових Військово-повітряних сил США.
Основними завданнями літака стали:
- стратегічне стримування;
- демонстрація сили;
- підготовка екіпажів;
- ядерне стримування;
- далекі патрульні польоти.
Створення B-50 Superfortress
Після війни компанія Boeing провела глибоку модернізацію конструкції B-29.
Результатом став новий літак — Boeing B-50 Superfortress.
Хоча зовні він дуже нагадував B-29, фактично це була значно вдосконалена машина.
Основні зміни:
- нові потужні двигуни Pratt & Whitney R-4360;
- посилена конструкція;
- більша швидкість;
- більша стеля польоту;
- удосконалене обладнання.
Участь у Корейській війні
Після початку Корейської війни у 1950 році B-29 знову став основним американським важким бомбардувальником.
Спочатку літаки діяли майже безкарно.
Вони завдавали ударів по:
- мостах;
- складах;
- електростанціях;
- залізничних вузлах;
- промислових підприємствах.
Однак із появою радянських реактивних винищувачів Mikoyan-Gurevich MiG-15 ситуація різко змінилася.
Протистояння з MiG-15
MiG-15 мав значну перевагу над B-29:
- швидкість понад 1000 км/год;
- потужне гарматне озброєння;
- високу швидкопідйомність.
Американські втрати різко зросли.
У результаті B-29 припинили виконання денних рейдів і перейшли переважно до нічних операцій.
Цей досвід остаточно продемонстрував, що епоха великих поршневих бомбардувальників добігає кінця.
Радянський Ту-4
Однією з найцікавіших сторінок історії B-29 стало створення його радянської копії.
Під час війни кілька американських B-29 здійснили вимушені посадки на території СРСР після отримання бойових пошкоджень.
Відповідно до радянсько-японського пакту про нейтралітет літаки не були повернуті США.
За наказом Йосипа Сталіна було проведено практично повне копіювання конструкції.
Так з’явився:
Tupolev Tu-4.
Ту-4 був настільки близьким до оригіналу, що більшість деталей відтворювалися з максимально можливою точністю, хоча окремі вузли довелося адаптувати до радянських стандартів виробництва та метричної системи.
Саме Ту-4 став першим справжнім стратегічним бомбардувальником Радянського Союзу.
Використання в інших країнах
На відміну від B-17, B-29 майже не експортувався.
Основними операторами були:
- США;
- Велика Британія (під позначенням Washington B.1).
Британські Королівські повітряні сили використовували ці літаки на початку 1950-х років до надходження власних реактивних стратегічних бомбардувальників серії «V».
Спеціальні післявоєнні модифікації
KB-29
Літак-заправник.
Використовувався для дозаправлення винищувачів та бомбардувальників у повітрі.
Саме KB-29 став одним із перших серійних літаків-заправників у світі.
WB-29
Метеорологічний літак.
Його застосовували для:
- дослідження атмосфери;
- прогнозування погоди;
- спостереження за ураганами;
- збору метеоданих.
RB-29
Стратегічний розвідник.
Оснащувався:
- фотоапаратурою;
- радіоелектронною апаратурою;
- засобами спостереження.
Такі літаки використовувалися навіть на початку холодної війни.
TB-29
Навчальний варіант.
Застосовувався для підготовки:
- пілотів;
- штурманів;
- операторів радарів;
- бортінженерів.
Порівняння з іншими бомбардувальниками
B-29 і B-17 Flying Fortress
Переваги B-29:
- значно більша швидкість;
- більша дальність;
- герметичні кабіни;
- сучасніша електроніка;
- дистанційно керовані турелі;
- більше бомбове навантаження.
Переваги B-17:
- простіше технічне обслуговування;
- вища експлуатаційна надійність на ранніх етапах;
- міцна конструкція.
B-29 і Avro Lancaster
Британський Avro Lancaster міг піднімати надважкі авіабомби, яких B-29 не використовував.
Натомість B-29 перевершував Lancaster за:
- швидкістю;
- висотою польоту;
- дальністю;
- технологічною оснащеністю.
B-29 і B-36 Peacemaker
B-36 став наступним поколінням стратегічних бомбардувальників.
Його переваги:
- міжконтинентальна дальність;
- більша вантажопідйомність;
- можливість доставки ранньої ядерної зброї без проміжних баз.
Однак саме B-29 започаткував концепцію глобальної стратегічної авіації США.
Аварійність
Попри видатні характеристики, B-29 мав складну конструкцію.
Найбільшою проблемою стали двигуни Wright R-3350.
Основні причини аварій:
- перегрів;
- займання двигунів;
- руйнування клапанів;
- недостатня ефективність системи охолодження.
Після внесення численних технічних змін більшість цих недоліків вдалося значною мірою усунути.
Технологічні інновації
B-29 став одним із найреволюційніших літаків свого часу.
Серед його нововведень:
- герметичні кабіни;
- дистанційне керування турелями;
- аналоговий балістичний комп’ютер;
- потужні турбокомпресори;
- сучасний автопілот;
- удосконалена система навігації;
- бортовий радар;
- нові технології виробництва алюмінієвих конструкцій.
Багато технічних рішень, випробуваних на B-29, пізніше були використані під час створення реактивних стратегічних бомбардувальників.
Очищено текст за тими самими правилами: прибрано зайві елементи, заголовки H4 переведено в H3, виправлено лише граматичні та мовні неточності без зміни змісту.
Збережені літаки B-29
Після завершення експлуатації більшість B-29 була утилізована в 1950–1960-х роках. Висока вартість обслуговування, поява реактивної авіації та великі розміри літака зробили їхню подальшу експлуатацію економічно недоцільною.
До XXI століття збереглося лише кілька десятків B-29, причому лише декілька з них перебувають у льотному стані. Решта експонуються в музеях США та Великої Британії як пам’ятки історії авіації.
Найвідоміші збережені літаки
Enola Gay
Enola Gay є найвідомішим B-29 у світі.
Саме цей літак 6 серпня 1945 року доставив і скинув атомну бомбу Little Boy на Хіросіму.
Після війни літак тривалий час перебував на зберіганні. У 1980-х роках розпочалася масштабна реставрація, яка тривала понад десять років.
Сьогодні Enola Gay експонується в Steven F. Udvar-Hazy Center — філії Smithsonian Institution.
Bockscar
Bockscar — другий літак, який застосував ядерну зброю.
9 серпня 1945 року він скинув атомну бомбу Fat Man на Нагасакі.
Нині Bockscar є одним із центральних експонатів National Museum of the United States Air Force.
FIFI
FIFI — один із двох B-29 у світі, що підтримуються у придатному до польотів стані.
Літак був відреставрований організацією Commemorative Air Force.
Він регулярно бере участь у:
- авіашоу;
- історичних реконструкціях;
- освітніх програмах;
- демонстраційних польотах.
Doc
Doc — ще один повністю відновлений B-29.
Літак був побудований у 1944 році, але не встиг узяти участь у бойових діях.
Після десятиліть експлуатації як навчальної машини його було знайдено в пустелі США, а у 1987 році розпочалася масштабна реставрація, яка тривала майже шістнадцять років.
Сьогодні Doc здійснює демонстраційні польоти по всій території США.
Реставрація B-29
Відновлення B-29 вважається одним із найскладніших завдань у сфері реставрації історичної авіаційної техніки.
Основні труднощі:
- великі розміри літака;
- складні двигуни Wright R-3350;
- дефіцит оригінальних деталей;
- складна електросистема;
- необхідність відновлення герметичних кабін;
- значні фінансові витрати.
Під час реставрації часто використовують:
- оригінальні заводські креслення;
- вузли від інших списаних літаків;
- нові деталі, виготовлені за історичними технологіями;
- сучасні методи неруйнівного контролю конструкції.
B-29 у музеях
Найбільші музейні колекції B-29 розташовані у США.
Найвідоміші музеї:
- National Museum of the United States Air Force;
- Steven F. Udvar-Hazy Center;
- Pima Air & Space Museum;
- Museum of Flight;
- Fantasy of Flight.
Ці експозиції містять не лише самі літаки, а й авіаційне обладнання, двигуни, озброєння, документи та особисті речі членів екіпажів.
B-29 у кінематографі
Завдяки своїй історичній ролі B-29 неодноразово з’являвся у художніх і документальних фільмах.
Найвідоміші стрічки:
- Above and Beyond;
- The Beginning or the End;
- численні документальні фільми про атомні бомбардування Японії;
- історичні телевізійні серіали про Другу світову війну.
У більшості випадків B-29 показують як символ завершення війни на Тихому океані та початку ядерної епохи.
B-29 у комп’ютерних іграх
Літак представлений у багатьох історичних авіасимуляторах і військових іграх.
Найчастіше гравець може виконувати обов’язки:
- командира екіпажу;
- другого пілота;
- бомбардира;
- стрільця;
- бортінженера.
Такі симулятори відтворюють особливості польоту великого чотиримоторного бомбардувальника, включаючи керування двигунами, навігацію та бомбометання.
Цікаві факти
- B-29 був найдорожчим авіаційним проєктом Другої світової війни.
- Його розробка коштувала дорожче, ніж Мангеттенський проєкт.
- Літак мав понад мільйон окремих деталей.
- B-29 став першим серійним важким бомбардувальником із герметичними кабінами.
- Система дистанційного керування турелями була однією з найскладніших аналогових обчислювальних систем свого часу.
- Максимальне бомбове навантаження перевищувало 9 тонн.
- На базі B-29 було створено десятки спеціалізованих модифікацій.
- Радянський Ту-4 був майже повною копією B-29.
- Саме B-29 відкрив епоху глобальної стратегічної авіації.
Вплив на розвиток авіації
B-29 мав величезний вплив на розвиток військового літакобудування.
Його конструктивні рішення стали основою для наступних поколінь стратегічних бомбардувальників.
Найважливіші нововведення:
- герметичні кабіни великого об’єму;
- централізована система керування оборонним озброєнням;
- потужні турбокомпресорні двигуни;
- інтеграція радара в конструкцію літака;
- високий рівень автоматизації польоту;
- удосконалені навігаційні комплекси.
Досвід експлуатації B-29 безпосередньо вплинув на створення літаків B-50, B-36, B-47 та B-52.
Історичне значення
Boeing B-29 Superfortress вважається одним із найвидатніших бойових літаків XX століття.
Його поява ознаменувала перехід до нового покоління стратегічної авіації, здатної діяти на міжконтинентальних відстанях.
B-29:
- став вершиною розвитку поршневих важких бомбардувальників;
- змінив принципи стратегічної війни;
- започаткував новий етап розвитку авіаційних технологій;
- став першим носієм ядерної зброї;
- заклав основу післявоєнної концепції повітряного стримування.
Разом із тим історія B-29 нерозривно пов’язана з однією з найсуперечливіших сторінок світової історії — застосуванням атомної зброї. Тому літак розглядається не лише як технічне досягнення, а й як символ переходу людства до ядерної ери.
Основні тактико-технічні характеристики
- Назва: Boeing B-29 Superfortress
- Країна-виробник: США
- Розробник: Boeing
- Тип: важкий стратегічний бомбардувальник
- Перший політ: 21 вересня 1942 року
- Початок серійного виробництва: 1943 рік
- Період експлуатації: 1944–1960-ті роки (у різних країнах)
- Екіпаж: 10–11 осіб
- Довжина: 30,18 м
- Розмах крила: 43,05 м
- Висота: 8,46 м
- Максимальна злітна маса: до 61 200 кг
- Двигуни: 4 × Wright R-3350 Duplex Cyclone
- Потужність одного двигуна: близько 2200 к. с.
- Максимальна швидкість: близько 575 км/год
- Практична стеля: близько 9 700–10 000 м
- Максимальна дальність перегону: до 9 000 км
- Бойова дальність: понад 5 000 км
- Максимальне бомбове навантаження: до 9 070 кг
Оборонне озброєння: дистанційно керовані турелі з кулеметами Browning M2 калібру 12,7 мм; на окремих модифікаціях — хвостова установка з 20-мм гарматою (ранні серії).
Boeing B-29 Superfortress став кульмінацією розвитку поршневих стратегічних бомбардувальників і одним із найтехнологічніших літаків свого часу. Він поєднав передові інженерні рішення — герметичні кабіни, дистанційно кероване оборонне озброєння, сучасну навігацію та велику дальність польоту — що дозволило виконувати стратегічні місії на безпрецедентних відстанях.
Під час Другої світової війни B-29 відіграв вирішальну роль у повітряній кампанії проти Японії, а після війни став основою американської стратегічної авіації та вплинув на розвиток наступних поколінь бомбардувальників. Водночас його історія нерозривно пов’язана з першими й поки що єдиними випадками бойового застосування ядерної зброї, що робить B-29 не лише визначним технічним досягненням, а й одним із найзначущіших символів військової та політичної історії XX століття.