Новоолексіївка — селище міського типу в Генічеському районі Херсонської області України.
Селище виникло в другій половині XIX століття у зв’язку з прокладенням залізничної лінії Лозова — Сімферополь. У 1874 році поблизу існуючого на той час села Олексіївка було розпочато будівництво невеликої залізничної станції, яка отримала назву Новоолексіївка. Навколо станції поступово сформувалося однойменне пристанційне селище, що згодом перетворилося на значне поселення.
У перші десятиліття свого існування селище входило до складу Дніпровського повіту Таврійської губернії. Через незначний вантажообіг станції населення здебільшого займалося сільським господарством. Земельний податок був обтяжливим для селян, тому багато хто здавав свої земельні ділянки в оренду, а самі наймалися на сезонні роботи до заможних господарів, працювали на залізниці або на розташованому поблизу соляному промислі, що належав підприємцю Салькову. Умови праці були важкими — робочий день тривав понад 12 годин, а всі вантажні роботи виконувалися вручну.
Із промислових підприємств на той час у селищі діяли паровий млин, просорубка та вітряк. Загальний вигляд Новоолексіївки до революції був типовим для українського села того часу: вузькі, нерівні вулиці, тісна забудова з убогих хат, відсутність інфраструктури. Питну воду отримували з єдиного колодязя біля станції, що часто був перевантажений.
У 1908 році в селищі за кошти сільської громади була відкрита земська школа. У ній працювали два вчителі та навчалися 64 учні.
Новоолексіївка залишається важливим транспортним вузлом на півдні України, зокрема в контексті залізничного сполучення з Автономною Республікою Крим. У післявоєнний період селище активно розвивалося, отримавши статус селища міського типу.