Аба́зини — корінний народ (етнічна група) Північного Кавказу , близькоспоріднений із черкесами. Мешкають на північних схилах Кавказу, переважно в Карачаєво-Черкесії (близько 27,5 тис. осіб), а також невеликими групами в Адигеї поблизу Кисловодська.

Основні відомості

  • Назва: Абазини, самоназва — абаза (абаза).
  • Належність: абхазо‑адыгська мовна група / західнокавказька сім’я мов. Абаза тісно пов’язані з абхазами, меншою мірою з адигами / черкесами.
  • Релігія: переважно сунітський іслам.

Демографія та розселення

  • У Росії, за переписом 2010 року, абазинів близько 43‑44 тис. осіб.
  • Основне компактне проживання — Карачаєво‑Черкесія, зокрема Абазинський район, декілька аулах (сел) — Psyzh, Elburgan, Inzhich‑Chukun, Kubina, Kara‑Pago та інші.
  • Є діаспори: Туреччина, Сирія, Єгипет, Йорданія та інші країни Близького Сходу — походять переважно з міграцій під час Кавказьких війн у XIX столітті.

Історія

Походження та ранній період

  • Абаза — стародавній народ Кавказу, споріднений з абхазами; вважається, що їхнім прабатьківщиною були гори Північного Закавказзя, долини Кубані, річок Лаби, Урупа, Зеленчук.
  • До XIV‑XVI століть абазини жили на узбережжі Чорного моря (між річками Туапсе і Бзибь) у межах історичної Абхазії. Поступово переселялись на північні схили Великого Кавказу.

Під владою інших держав, Кавказькі війни

  • В періоди, коли Кавказ зазнавав впливу з боку Кримського ханства, Кабарди й інших місцевих князівств, абазини інколи піддавались набегам, розоренням, тиску.
  • Після того, як Російська імперія започаткувала свій контроль над Кавказом, відбулося переселення абазинів як примусове або добровільне під час Кавказьких війн (середина‑кінець XIX століття). Це спричинило створення діаспор за межами Кавказу.

Мова

  • Абазинська мова — західнокавказька (Північно‑Західна) сім’я мов, близька до абхазької. Має два діалекти у Карчаєво‑Черкесії: Ашхаруа (Ashkharua) і Тапанта (Tapanta).
  • Писемність: в 1930‑ті роки були спроби створення абазинських підручників, граматики, абетки. Надходило використання латинської графіки, згодом кирилиці / російського алфавіту. Для шкіл і культури видаються періодичні матеріали абазинською мовою.
  • Збереження мови — актуальна тема: в селах абазини часто спілкуються абазинською, але російська дуже поширена; є ризик витіснення мови в умовах урбанізації / асиміляції.

Культура, побут, традиції

  • Основні заняття: скотарство, землеробство (зернові, овочі, городництво), садівництво в гірських умовах; традиційно відбувається також віддалене скотарство (пастушество).
  • Фольклор: героїчні епоси, нартський епос (спільний з адигами / черкесами), народні казки, пісні, танці. Пословиці, прислів’я, загадки — живий елемент культурної пам’яті.
  • Матеріальна культура: традиційні хати (аули), народне вбрання, ремесла, традиційне декоративне мистецтво.

Політичний і адміністративний статус

  • Історично територія “Абазинії” або “Абазания” — район, де абазини жили компактно.
  • Після розпаду СРСР абазини виступали з ідеєю автономії; в 1990‑х рр. були заяви про створення автономного (автономного) регіону для абазинів у Карачаєво‑Черкеській області, але без повного успіху.
  • У 2005 році шляхом референдуму і адміністративного рішення утворений Абазинський район (Abazinsky District) з центром в селі Psyzh.

Сучасність

  • Чисельність: близько 40‑45 тисяч абазинів у Росії; плюс значні спільноти в Туреччині, Єгипті та інших країнах. Загальні оцінки різняться, деякі джерела називають до 150 тис. у діаспорі.
  • Видання національної преси: газета «Абазашта» (Abazashta) — єдина газета абазинською мовою в Карачаєво‑Черкесії.
  • Освіта: є викладання абазинською в селах, літературні праці, підручники. Але виклики: недостатня кількість матеріалів, потреба в учителях, урбанізація, асиміляційний тиск.

Значення

  • Абазини — один з народів Кавказу, що зберігає давню мову і культурні традиції, має споріднення з абхазами і черкесами, важливу роль у культурній і мовній мозаїці регіону.
  • Приклад народу, який мав постійний тиск, переміщення, політичні зміни, але зберіг ідентичність.
  • Спадщина: література, проза, фольклор, пісні, традиційні ремесла, звичаї, інституційні прояви (район, газета, культурні об’єднання) — важлива частина культурного багатства Північного Кавказу.

Дещо інше: