Слуцький район — адміністративно‑територіальна одиниця у Мінській області Республіки Білорусь, розташована в південній частині області. Район має історично значущий центр і різноманітну соціально‑економічну структуру. Адміністративним центром є місто Слуцьк.
Географія
Площа району становить близько 1821 км². Територія розташована серед рівнин центральної Білорусі з типовими помірно континентальними умовами: теплим літом і холодною зимою. Основна водна артерія — річка Случь, є також інші притоки та невеликі річки, що формують густу гідрографічну мережу. Район межує з Солігорським, Копильським, Узденським, Пуховицьким, Стародорожським та Любанським районами.
Історія
Історія району тісно пов’язана з розвитком міста Слуцька, одного з найстаріших міст Білорусі, яке вперше згадується у 1116 році. Слуцьк був важливим центром Великого князівства Литовського. Район отримав сучасну адміністративну форму в XX столітті у складі Білоруської РСР і зберіг її після здобуття незалежності Республікою Білорусь.
Адміністративний центр
Слуцьк розташований на річці Случь приблизно 105 км на південь від Мінська. Місто має багате історичне та культурне минуле, зокрема архітектурну спадщину і ремісничі традиції, зокрема славнозвісні слуцькі пояси.
Населення
Станом на 2024 рік населення району становить близько 85 537 осіб. Значна частина населення проживає у Слуцьку, де мешкає приблизно 59 450 осіб станом на 2025 рік.
Адміністративно‑територіальний устрій
Район включає одне місто районного значення (Слуцьк) і понад 200 сіл та селищ, що об’єднані в сільради та сільські громади. Відомі села: Василінки, Заполліє, Греск, Гацьук, Калита та інші.
Економіка
Економіка району змішана: важливу роль відіграють промисловість і сільське господарство. Підтримується виробництво сільськогосподарської продукції, харчова та легка промисловість, торгівля та послуги. Промислові підприємства працюють у сфері машинобудування та інших виробництв, забезпечуючи зайнятість населення.
Транспорт
Мережа залізничних і автомобільних шляхів забезпечує зв’язок Слуцька з Мінськом, Солігорськом, Осиповичами та Бобруйськом, сприяючи мобільності населення та ефективній логістиці.