Бородянський район був колишнім районом на півночі Київської області, з адміністративним центром у смт Бородянка. Він існував з 1923 по 1962 рік та з 1965 по 2020 рік, після чого був ліквідований і увійшов до складу Бучанського району в результаті адміністративно-територіальної реформи.
Географія та природа
Бородянський район розташовувався на моренно-зандровій та алювіальній рівнині, з слабо хвилястим та горбистим ландшафтом. Його поверхня мала багатий ґрунт, включаючи дернові та середньопідзолисті ґрунти. У районі знаходились такі річки, як Здвиж, Тетерів та Пісчанка, що належать до басейну Дніпра. Споруджено 33 ставки з загальною площею водного дзеркала 53,5 га. Лісистість району була значною, і лісові насадження займали понад 40 тис. га.
Корисні копалини
На території району були присутні корисні копалини, такі як суглинки, мергелі, вапняки, піски, торф та цегельні глини, які використовувались на місцевому рівні. Однак на території не видобувались такі корисні копалини, як граніт і базальт. Також, хоча залізні руди зустрічались, їх запаси були малими, і видобуток не здійснювався.
Історія
Перша археологічна діяльність на території Бородянського району датована пізнім палеолітом (20-25 тис. років до н.е.). Вже в 1150 році річки Тетерів та Здвиж згадуються в Іпатіївському літописі.
У 1793 році Бородянський край увійшов до складу Київської губернії Російської імперії. Згодом, у 1866 році, була створена Бородянська волость, що об’єднувала 15 сіл і 12 хуторів.
На початку 20 століття була введена в експлуатацію залізниця Київ—Ковель, що значно сприяло розвитку регіону. Три залізничні станції на території району — Немішаєве, Клавдієво та Тетерів — стали важливими транспортними вузлами.
У 1921 році під час Листопадового рейду територія Бородянського району стала ареною бойових дій, де проходили війська Армії Української Народної Республіки.
Під час Другої світової війни та в 30-х роках ХХ століття район активно розвивався, відкриваючи нові поштові відділення та комунікації. У 1960-х роках населення району складало 54,8 тис. осіб, і на той час налічувалось 17 промислових підприємств, 3 радгоспи та 13 колгоспів.
Ліквідація та реорганізація
У 1963 році Бородянський район був ліквідований, а його територія передана до Макарівського району та Ірпінської міськради. Однак, в 1967 році район був відновлений.
У 1986 році, після Чорнобильської катастрофи, територія Бородянського району потрапила до зони посиленого радіоекологічного контролю, а всі мешканці отримали статус потерпілих 4 категорії.
Район був остаточно ліквідований у 2020 році, і його територія була передана до складу Бучанського району.
Адміністративний поділ
До ліквідації, Бородянський район був поділений на 5 селищних рад та 19 сільських рад, що об’єднували 47 населених пунктів. Адміністративним центром був смт Бородянка.
Таким чином, Бородянський район пройшов через значні зміни за свою історію, зокрема під час адміністративно-територіальної реформи та у зв’язку з наслідками Чорнобильської катастрофи.