Сто років тому Харків стояв на межі двох світів: того, що ще не народився, і того, що вже почало старіти. Старі фотографії, що залишилися від того часу, немов портали в інший вимір, де люди ходять повільно, наче намагаються не розбудити місто. Бруківка вулиць блищала під дощем, і кожен камінь, здавалося, пам’ятав і шепотів про кроки тих, хто давно відійшов.
InterNetri
Країна+