Як батько заграє, ворог враз ридає,
То є йти до кого молодому козаку.
Червоні ліворуч, білії праворуч,
А я піду до Батька на гражданськую війну.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить
Із-за валки лунко, лунко в береги
Вдарили одразу короткі батоги.
Батько нахилився, коня у кар’єр
Висікти сволоту, – цівку плечем впер.
А першая куля, а першая куля
Порснула по мені, та й спасли ремні.
А другая куля, а другая куля
Ранила коня ще засвітла дня.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить
А третяя куля, а третяя куля
Цілила в мене, – мого коня мине.
Як терпець урвався, то не налякать.
Тільки дотягнуться, а на смерть начхать.
Не сумуйте, Батьку, нічого пенять.
Ті, хто виноваті, – вже навіки сплять.
А що не владнали, та не домайстрували.
Буде того зілля нашим дітям дорубать.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить
Годі на сьогодні, браття, храбрувать.
Коні потомились, хлопці хочуть спать.
Нічого не шкода, ні врага-ірода,
Шкода тільки волі та й буланого коня.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить.
Любо, братці, любо, любо, братці, жить
З нашим отаманом не приходиться тужить.
Най-най, на-на-на-най-най, най-най-най-на…
на… ра-да-да-да-да… дай-дай-дай-да.
Най-най, на-на-на-най-най, най-най-най-на…
да… да-ра-да-да… дай-дай-дай-да.
да… ра-да-да-да-да… дай-дай-дай-да.