Корейська війна стала одним із ключових конфліктів початку Холодної війни, наслідки якого відчуваються й сьогодні. Після поразки Японії у Другій світовій війні Корею розділили по 38-й паралелі між радянською та американською зонами впливу. Згодом на півночі та півдні сформувалися дві окремі держави — КНДР і Республіка Корея, кожна з власним політичним курсом і прагненням об’єднати півострів під своєю владою.
На тлі загострення протистояння між СРСР і США, прикордонних сутичок та внутрішньої боротьби 25 червня 1950 року північнокорейські війська перейшли 38-му паралель. Добре озброєна Корейська народна армія швидко просунулася на південь і захопила Сеул, змусивши південнокорейські сили відступати. США та їхні союзники спочатку намагалися уникнути прямого зіткнення з комуністичним блоком, однак масштаб наступу призвів до втручання сил ООН на боці Південної Кореї.
Перші американські підрозділи зазнали важких поразок у боях біля Осану, Пхьонтхека та Теджона. Під натиском північнокорейських військ сили ООН і Південної Кореї відступили до району Пусана, де сформували оборонний периметр. Саме тут наступ КНДР поступово втратив темп через зростання опору, проблеми з постачанням і перевагу американських сил у повітрі та на морі.
Окрема увага приділяється боям за Пусанський периметр, де відбулися масштабні зіткнення біля Масана, Йонсану, Тегу та Пхохана. Північнокорейські війська неодноразово намагалися прорвати оборону, однак зрештою їхній наступ було зупинено. Виснаження військ, значні втрати та труднощі з постачанням дедалі більше послаблювали КНА.
Переломним моментом стала висадка американських військ в Інчхоні, яка дозволила силам ООН перейти від оборони до контрнаступу та поставила північнокорейські війська під загрозу оточення. Бої на Корейському півострові продемонстрували, наскільки швидко локальний конфлікт перетворився на масштабне протистояння за участю США, СРСР, Китаю та сил ООН, визначивши подальший перебіг Холодної війни.