Їхній світ – це частина і нашого світу. Світ, який ми почали зневажати і забувати. А не треба! Вони всі дивляться на нас. Прямо зараз…Мавки, чугайстри, перелесники, нічниці, мамуни, щезники, потерчата, русалки, водяні та лісовики ходять поруч з нами, а може вони – це зворотній бік тих нас, якими ми не стали, а чи переродились…?
Ця легенда про найжорстокішу із мавок – Червону. Мавку, яка забирає вроду. Історія стара як світ. Нею колись на Гуцульщині старші люде лякали вродливих дівок та парубків. Ба, більше – переконували, що Червона таки втекла від чугайстра і ховається тепер то в терені, то в старих покинутих хатах… А ще, подейкують, що саме з цієї химерної оповідки Оскар Вайлд черпав натхнення для свого твору “Портрет Доріана Грея”. Де він її почув? Хтозна. Казки про вічну красу та молодість так подібні між собою…