Вілла Дуніковського — історична архітектурна пам’ятка кінця XIX століття у місті Львів. Будівля розташована на вулиці Драгоманова, 42, і є характерним зразком віллової архітектури палацового типу доби пізнього історизму. Споруду було зведено як приватну резиденцію відомого геолога, професора Львівського університету Еміля Дуніковського. З 1911 року будинок використовується як музейна установа і став одним із перших приміщень Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.
Розташування
Вілла розташована у центральній частині Львова на сучасній вулиці Драгоманова, неподалік історичного центру міста. Район забудови сформувався наприкінці XIX — на початку XX століття як престижна житлова зона з окремими віллами, які належали представникам інтелігенції та заможних верств міста.
Історія будівництва
Будівлю зведено у 1897–1898 роках за проектом архітектора Владислава Рауша.
Замовником виступив професор геології Львівського університету Еміль Дуніковський (1855–1924), який використовував її як власну резиденцію.
Будівля стала однією з найрозкішніших приватних вілл Львова того часу. Вона була створена у стилі палацового житла, що поєднувало риси представницької архітектури з функціями комфортної міської резиденції.
Перехід до музею
У 1911 році віллу придбав митрополит Андрей Шептицький для потреб заснованого ним церковного музею.
11 липня 1911 року митрополит видав акт, згідно з яким музейна установа отримала назву:
«Національний музей. Ювілейна наукова фундація галицького митрополита Андрея Шептицького».
У 1913 році музей було офіційно відкрито для відвідувачів. Вілла стала першою основною будівлею музею, де розміщувалися:
- виставкові зали;
- музейні фонди;
- бібліотека;
- адміністративні приміщення.
Архітектура
Вілла Дуніковського є характерним прикладом архітектури пізнього історизму з елементами:
- необароко;
- пізнього романтизму.
Загальна характеристика
- двоповерхова цегляна споруда;
- складна асиметрична композиція;
- дві наріжні вежі;
- еркер на фасаді;
- куполи різної форми.
Фасади споруди щедро декоровані архітектурною пластикою, що надає будівлі урочистого та репрезентативного вигляду.
Декоративне оформлення
- ліпний декор;
- скульптурні зображення;
- маскарони;
- декоративні мотиви грифонів, левів та мушель.
На тимпані фронтону розміщено горельєфну композицію «Орфей», яка є одним із найвиразніших декоративних елементів будівлі.
Музейна функція
Після придбання будівлі митрополитом Шептицьким вілла стала центром розвитку українського музейництва у Галичині.
Головною метою музею було:
- збереження пам’яток українського мистецтва;
- дослідження культурної спадщини;
- популяризація української культури.
Фонди музею з часом значно зросли і стали одними з найбільших в Україні. Вони містять понад 100 тисяч музейних предметів, зокрема колекції українського сакрального мистецтва XII–XVIII століть.
Подальша історія
Упродовж XX століття вілла продовжувала використовуватися як музейна будівля.
Після здобуття Україною незалежності у 1991 році основні музейні експозиції були перенесені до іншого приміщення, але історична будівля на вулиці Драгоманова залишилася важливою частиною музейного комплексу.
Сучасний стан
Нині вілла входить до структури Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.
У будівлі функціонують:
- виставкові зали;
- наукові та адміністративні підрозділи музею;
- бібліотека.
Вілла Дуніковського є пам’яткою архітектури місцевого значення та однією з визначних історичних споруд Львова.
Значення
Вілла Дуніковського має значну історичну та культурну цінність.
Її значення полягає у тому, що вона:
- є важливим прикладом віллової архітектури кінця XIX століття;
- пов’язана з діяльністю митрополита Андрея Шептицького;
- стала першим осередком Національного музею у Львові;
- відіграла значну роль у формуванні українського музейництва.
Будівля залишається важливим архітектурним і культурним об’єктом Львова та пам’яткою історії української культури.