Зашморг. Історія Донбасу ХХ століття | Плавильний котел | Перша серія
Історія США продемонструвала, що з представників різних націй і станів можна штучно сформувати цілий народ. Цей феномен назвали «плавильним котлом». В такому котлі можна зварити що завгодно, але все залежить від того, хто ним керує і яку мету переслідує. Так в США з різнорідної людської маси створювався зразковий американський громадянин, який вірить в демократію, приватну власність і свободу особистості. Донбасу був уготований інший шлях.
СРСР своєрідно конструював Америку навпаки. Замість звичного індивідуалізму – розчинення в колективі. Замість шанування свободи – жорстка вертикальна дисципліна. Замість власницьких інстинктів – служіння державі. Замість підприємливості – праця як самоціль, як «справа честі, доблесті та геройства». Так закладався поведінковий алгоритм, що визначив історію Донбасу на багато десятиліть вперед.
Фортеця. Історія Донбасу ХХ століття | Плавильний котел | Друга серія
Донбас зазвичай асоціюється з териконами і заводськими трубами. Але це теж Донбас, щоправда, цілковито інакший: споконвічно приватний власник, а, отже, вільна людина, селянин був прямим антагоністом радянського «плавильного котла». Але головне, він був останнім оплотом української самосвідомості. Село було українізовано не більшовиками, а багатостолітньою історією народу, і радянські вожді це добре усвідомлювали.
Але керівництво СРСР також мало свою надійну армію: радянський «плавильний котел» вже перетворився на противагу всьому, що так турбувало вождів. Тисячі робітників Донбасу вирушають навертати село у соціалістичну віру. Головна зброя – хлібна монополія, яку більшовики впровадили раніше, ніж створили армію і заснували ЧК.
Вітрина. Історія Донбасу ХХ століття | Плавильний котел | Третя серія
Екранний образ повоєнного Донбасу просто просякнутий оптимізмом і всіляким достатком. Радянський «плавильний котел» перетворюється на кіновітрину відродженої країни. Але доки екранне життя радувало глядачів, Рада міністрів видає постанову «Про економію у витрачанні хліба». Пайкового продовольчого забезпечення позбавили утриманців, інвалідів та пенсіонерів. Робочі норми урізали до мінімуму.
Та все ж повернути до життя булу велич «плавильного котла» гарна кіновітрина не могла. Донбас фактично потрібно було заселити знову. Але народ вже знав ціну комсомольським закликам, тож довелось повертатись до політики батога.