Красноїльська Маланка — масове традиційне зимове святкування, яке щороку відбувається в Красноїльськ і є одним із найяскравіших і наймасштабніших карнавалів народної культури української Буковини. Це локальна форма старовинного українського обрядового звичаю Маланки, що сягає кількох століть і представляє собою об’єднання народних обрядів, костюмованих дійств, маскарадів і хороводних зустрічей.
Маланка — стародавній народний звичай, пов’язаний із святкуванням Старого Нового року, що веде походження від дохристиянських свят зимового циклу й зберігся у багатьох регіонах України, особливо на Західній Україні. В українській традиції Маланка пов’язана з ім’ям святої Меланії та Святим Василем, і її головною метою було виганяння злих духів та принесення достатку та радості у новому році, супроводжене жартами, піснями, танцями та маскарадами.
Святкування Красноїльської Маланки — це масовий народний карнавал, у якому беруть участь сотні місцевих мешканців, переважно чоловіків, які готують складні костюми та маски протягом року. Традиційно селище ділиться на кілька районів чи «кутів», кожен із яких готує власний гурт маланкарів. Зокрема в Красноїльську виділяють п’ять маланкарських груп, що походять із різних частин селища.
Кожна маланка — це самодостатній гурт із власним командантом (комендантом), який очолює процесію, координує виступи і переговори з господарями будинків, які святкування приймають. Вони традиційно ходять від хати до хати, а згодом збираються всі разом на головній площі селища.
У Красноїльській Маланці задіяно низку характерних персонажів і символів, які мають історичне та театралізоване значення. Набір образів може змінюватися, але завжди включає:
- Ведмеді (Ursu) — головні герої свята, часто з великими круглястими костюмами;
- Цигани — персонажі, що «ведуть» ведмедів і додають динаміки;
- Старі та Старі жінки — обрядові образи вікової мудрості;
- Королі і королеви — символи достатку й добробуту;
- різні інші фольклорні та театралізовані персонажі — лікарі, солдати, сучасні образи тощо.
Костюми робляться вручну з різних матеріалів (солома, тканини, стрічки), і багато з них (як от ведмежі костюми) зберігають сезонну традицію — після завершення святкування їх часто спалюють або зберігають до наступного року.
Святкування починається ввечері 13 січня, коли маланкарські групи збираються у своїх «кутах» і готуються до «ходи». По суті вони нагадують народний карнавал, що поєднує спів, танці, музичні виступи та елементи театралізації.
У нічній ході маланкарі йдуть від хати до хати, де вони виступають із піснями і дійствами, бажаючи господарям щастя, здоров’я та достатку у новому році. Господарі частують артистів, інколи дають символічну винагороду, а потім процесія прямує далі. Весь цей обряд триває до ранку і навіть до наступного дня, коли всі групи збираються на центральній площі Красноїльська для підсумкового святкового дійства.