Над містом ширяють тіні,
над містом із свистом літак,
над містом місяць, наче ліхтарня,
а в місті ліхтарні – червоний мак.
Так треба, треба так.
Поет має окуляри
в золотій оправі
і читає реклами кіна «Омана»…
Тільки ніч, мов каштан, цвітуча зорями,
тільки ніч бензиною п’яна…
Завтра відчиняю вікно.
Ранок терпкий, мов кисле вино.
Ледве запалиться світлом світання
на вулиці хлопець у дірявих черевиках
продає щоденники.
Вигукує:
«Японський міністр заповідає війну».
Місто – сонет з каміння, цегли й скла.
П’ятниця, 14 квітня 1933