Чернігівське князівство — князівство династії Рюриковичів, а з 14 століття — Гедиміновичів, на території сучасної Чернігівщини і Сіверщини з центром у місті Чернігів.
Основна територія Чернігівського князівства була на лівобережжі Дніпра, в басейні річок Десни й Сейму, на землях, заселених сіверським племенем. Згодом територія князівства поширилася на землі радимичів і частково вятичів і дреговичів. Столицею князівства було місто Чернігів. Інші міста: Новгород-Сіверський, Стародуб, Брянськ, Путивль, Курськ, Любеч, Глухів, Чечерськ, Гомель, Біловеж, Вир, Глібль, Оргощ, Хоробор, Морівськ та інші.
Володіння й вплив Чернігівського князівства до 12 століття поширювалися далеко на північний схід (Муромо-Рязанська земля) і південний схід (Тмутороканське князівство).
Міста Чернігівського князівства
- Чернігів
- Новгород-Сіверський
- Стародуб
- Брянськ
- Путивль
- Курськ
- Карачев
- Козельськ
- Кроми
- Трубчевськ
- Любеч
- Серенськ
- Глухів
- Чечерськ
- Гомель
- Біловеж
- Вир
- Глібль
- Оргощ
- Хоробор
- Морівськ
- Вщиж
- Всеволож
