Іван Павлович Пулюй (1845–1918) — видатний український фізик, електротехнік і винахідник, чиї наукові досягнення та винаходи зробили значний внесок у розвиток фізики та електротехніки, зокрема у дослідження катодних і Х-променів.
Він також активно працював у сфері перекладу та публіцистики, був одним з перших, хто переклав Біблію українською мовою.
Пулюй народився 2 лютого 1845 року в селищі Гримайлів (тепер Тернопільська область, Україна) в родині заможного і освіченого господаря. Освіту здобував у Тернопільській класичній гімназії, де став співзасновником таємного товариства «Громада». Після гімназії вступив до духовної семінарії у Відні, але згодом переорієнтувався на фізику, ставши студентом Віденського університету. У 1874 році захистив докторську дисертацію та почав викладати фізику і механіку.
Пулюй став одним з перших, хто досліджував катодні промені, і вивів важливі теоретичні та експериментальні результати, які призвели до відкриття Х-променів. Він також створив рентгенівську трубку, яка була попередником сучасних рентгенівських апаратів. Його дослідження стали основою для подальших відкриттів, таких як електрон і рентгенівське випромінювання.
Крім того, Пулюй активно працював у галузі електротехніки, розробивши апарати, які отримали високу оцінку на міжнародних виставках, і займався проектуванням електростанцій на змінному струмі. Він був професором і ректором Німецької вищої технічної школи в Празі, а також очолював кафедру електротехніки.
Іван Пулюй став відомим не тільки в Європі, а й у всьому світі, і залишив значний слід в історії науки. Його роботи та винаходи вплинули на розвиток фізики, електротехніки та медицини. Він помер 31 січня 1918 року в Празі.