У старих фото Ужгорода вулиці і мости оживали самі по собі, несучи спогади тих, хто давно пішов, а річка, здавалося, повертала у місто миті, яких ніхто більше не пережив, так що дивлячись на фотографії, ти відчував, що місто живе у власному часі, паралельному нашому.

Дещо інше: