Буцька ГЕС — перша мала державна гідроелектростанція України, побудована в межах сучасної Черкаської області (селище міського типу Буки, Маньківський район) на річці Гірський Тікич. Споруда вже не виробляє електроенергію, залишки її споруд слугують частиною туристичного ландшафту Буцького каньйону.

Річка Гірський Тікич

Гірський Тікич — середня ріка в Черкаській області, права притока річки Тікич (через Синюху та Південний Буг впадає у Чорне море). Довжина річки близько 167 км, площа басейну — 3 500 км². Вона витікає на Вінниччині, а нижче змінює характер на гірський з кам’янистим руслом, що й дало назву.

Буцький каньйон

ГЕС розташована в урочищі Буцький каньйон — мальовничому каньйоні з виходами граніту, що простягся понад 2,5 км, із висотою скель до 30 м. Каньйон є природною пам’яткою місцевого значення і популярним туристичним об’єктом.

Історія будівництва

Передумови й місце

Місце для ГЕС вибрали завдяки гірському характеру русла Тікича, природній різниці висот і кам’янистому ґрунту, що дозволяло без великих гребель організувати ефективний дериваційний водовідвід для турбін.

Побудова та запуск

ГЕС було збудовано у 1927–1929 роках (часто подається як 1929 рік) в межах програми електрифікації — зокрема за планами ГОЕЛРО — з використанням дериваційної системи, що відводила воду з річки через канал і труби до турбін.

Станція мала греблю довжиною ~90–92 м, дериваційний канал, центральний корпус і службові споруди, утворюючи комплекс довжиною понад 500 м.

Ім’я станції

ГЕС була названа на честь Григорія Петровського — радянського політика того часу, який надіслав привітальну телеграму після завершення будівництва.

Функціонування

Промислова діяльність

Після запуску ГЕС забезпечувала електроенергією не лише Буки, а й навколишні села та районний центр Маньківка. Була важливою частиною місцевої електрифікації.

Технічно це була дериваційна мала ГЕС: вода відводилась з річки через канал і труби до турбін, що дозволяло використовувати природний ухил.

Події під час війни

Під час Другої світової війни ГЕС була законсервована, обладнання частково сховали, а після окупації місцевість переходила з рук у руки. Німецькі війська не зруйнували гідроспоруди повністю, а після звільнення обладнання відновили, і станція тимчасово поверталася до роботи.

Занепад та закриття

Причини припинення роботи

Орієнтовно 1979 року ГЕС була виведена з експлуатації — частково через зміну технологічних пріоритетів (масовий перехід на великі електростанції), частково через зменшення водності Тікича і повені, що пошкодили греблю.

У 1980 році значна повінь пошкодила верхню частину греблі, після чого капітальний ремонт не було проведено.

У подальші роки споруду використовували частково як трансформаторну підстанцію, а потім почали перекривати дериваційний канал.

Після здобуття Україною незалежності обладнання було розікрадене, а споруди частково занедбані та руйнуються.

Стан та перспективи (2000-2020-ті роки)

Оренда й проєкти відновлення

У 2015–2016 роках територія та споруди ГЕС перейшли в довгострокову оренду ТОВ «Гідроресурс-К», яке також займалося відновленням інших малих ГЕС на Тікичі.

Існували плани реставрації споруди та водосховища, при цьому проєкт оцінювався приблизно у 800 000 євро, з очікуванням, що ГЕС може бути відновлена як туристичний та енергетичний об’єкт.

Станом на початок 2020-2021 років активних робіт з відновлення не проводили.

Екологічні та громадські дискусії

Обговорювалися побоювання щодо впливу ГЕС на водність каньйону та екологію річки — місцеві депутати та жителі піднімали питання про можливу зміну рівня води та вплив на Буцький каньйон.

Культурне та туристичне значення

Туризм

Станція та каньйон — популярні об’єкти для туристів, фотографів і мандрівників. Руїни ГЕС, гребля, старі гідротехнічні споруди разом із природними скельними ландшафтами формують комплекс локацій для огляду.

Природні пам’ятки поруч

Окрім ГЕС, у каньйоні знаходяться природні об’єкти, як-от водоспад Вир, скелі «Український Стоунхендж», пляжі та інші мальовничі місця.

Значення в історії української енергетики

Буцька ГЕС вважається однією з найстаріших малих гідроелектростанцій України і першою такого типу в межах Черкащини. Хоча деякі джерела згадують ще більш давні гідротехнічні «електричні машинарки» (наприклад міні-ГЕС у маєтку Варвари Ханенко 1904 року), Буцька ГЕС саме як державна мала електростанція в Україні отримала широкий історичний резонанс.

Короткі технічні дані (історичні)

Становище сьогодні

На початку 2026 року ГЕС не виробляє електроенергію. Збережені споруди становлять культурну та туристичну цінність, а можливе майбутнє відновлення залежить від інвестицій і проєктних рішень.