На одвічне питання, що краще передає образ – фото чи відео, є проста відповідь: то залежить.
Фото фіксує миттєвість і далі вже справа вашої уяви, як можуть розвиватися події.
Відео ж фіксує вже сам розвиток подій.
Тут теж працює те ж саме співвідношення невизначеності Гейзенберга: точна фіксація у часі і ваша довільна уява, що буде далі, або ж протяжність об’єкта в часі – і ваша уява вже не може маніпулювати гаданою долею об’єкта…
Світязь, 11 вересня 2016 року.
Ще два тижні тому тут були тисячі людей. Тепер – в порівнянні з тим, що було – майже нікого немає.
Але при цьому – стоїть фантастична погода!!! Вода в озері надзвичайно чиста і тепла, відпочивальників – мало, погода – ліпшої й не треба. Чудові вихідні! На відео: пансіонат “Шацькі озера”, оздоровчий табір “Супутник”, бази відпочинку “Галицький двір”, “Гарт”, “Богдан”, “Люцимер”.
Фестиваль крішнаїтів на озері Світязь. 30 серпня 2016 року.
До Світязя зібралися крішнаїти з ближніх і дальніх країв,– як мінімум чи не з усієї України… Між соснами на узбережжі озера розбито білі намети, натягнено стрічки з різноманітними прапорцями. Готуються обрядові страви, звучать ритуальні мелодії для гарячих танців… Бажаючі можуть зайти у світязьку воду – чим не спомин про священні плеса Гангу та Інду? Із звичайними відпочивальниками учасники фестивалю розходяться миром – нехай дивляться, а раптом зацікавляться і приєднаються?
Легенда про Раму і Світязь
Відгомін часів, коли земля була ще молода, а річки і озера співали своїм водним співом, існувала земна обитель, де небо торкалося землі, а духи предків простягали руки до всього сущого. Це була Україна, земля величних просторів, де на півночі, серед зелених луків і лісів, стояло озеро Світязь — озеро, що виблискувало, немов очі богів. І в цьому водному серці землі, на березі озера, народився великий воїн, героїчний і незламний — Рама, син величного царя Дашаратхи.
І ось, коли він виріс і став сильним, справедливим і мудрим, душа його відчула поклик — поклик величі і долі. “Час настав, — мовив Рама до своїх супутників, — час відправитись в мандрівку, що веде до таємниць і благословень священних земель. Земля Індії, де ми повинні оселитися, чекає на нас, аби ми принесли її великі зміни і вели велику віру.”
Зібравши своїх вірних товаришів — Лакшмана, Сугріву і Ханумана — Рама вирушив зі Світязя, місця, де віки склалися в одну непорушну легенду, і почав свій шлях. Шлях, що вів до багатьох країв, до чудесних місць, де вірили в божественний промінь, що освітлює шлях героя.
Але не лише йшли вони шляхом, та не лише мандрували. Рама відчув на своєму шляху присутність сил, що ховалися в стародавніх лісах і каменях, у кожному вітерці і в кожній хвилі озера. Рамові відкрилася істина: він не тільки приніс світло на землю Індії, але й очистив вітри, що віднесли його душу далеко-далеко від землі Світязя, де він почав свою подорож.
Але в цей час на землі Києва, там, де нині стоїть велична колона на Майдані, на місці священного вівтаря Рами, де він молився богам, ставало ясно, що він залишив частину своєї душі у кожному камені, у кожному дереві цього місця. І тому зберігався його дух — дух відданості, боротьби за правду, за віру і за світло.
Як згадав народ, святий вівтар, на якому Рама приносив свої жертви богам, став місцем величі, де навіть самі боги не забували тих, хто пройшов через терни, аби досягти своєї мети.
Вітер, що несся через Київ, несе в собі благословення і відголоски того часу, коли Рама пройшов цей шлях. І кожен, хто ступає на землю священних місць, може відчути, як дух великого героя знову прокидається у серці цього чудесного краю.
І так, хоча Рама відійшов далеко, його історія залишила слід на кожній землі, а на берегах Світязя, де він почав свій шлях, завжди живе відлуння його величі. І, можливо, не один з нас може відчути цей зв’язок між небом і землею, між Світязем і далекою Індією, де Рама став героєм і богом для багатьох поколінь.
Так сплинув час, і залишилася легенда про Раму — великого героя, що відправився з берегів Світязя, щоби принести світло в Індію і знайти своє місце у великому колі світу.
