Василь Федорович Симиренко (7 березня 1835 — 1 грудня 1915) — видатний український промисловець, інженер‑технолог у галузі цукроваріння, винахідник і щедрий меценат, один з найвпливовіших діячів українського національного культурного відродження XIX–поч. XX століття. Він не лише розвивав промисловість свого часу, а й сприяв розквіту української науки, культури, книговидання, підтримував видання першої щоденної україномовної преси та творів класичної літератури. Його просвітницька та меценатська діяльність мала значний вплив на формування українського громадського життя в період національного відродження.
Народження та родина
Василь Федорович народився 7 березня 1835 року в селі Мліїв (нині Черкаська область) в сім’ї співзасновника великої фірми «Брати Яхненки – Симиренко». Він був молодшим братом Платона Симиренка, який разом із ним започаткував родинну цукроварну справу.
Освіта та рання діяльність
Освіту Василь здобував у комерційному пансіоні в Москві, потім у Петербурзькому технологічному інституті, а завершив навчання в Паризькому політехнічному інституті за спеціальністю інженер‑технолог у галузі цукроваріння. Після отримання диплома працював у Франції, вдосконалюючи знання цукрової технології.
Промислова діяльність
Після смерті брата Платона у 1863 році Василь повернувся до України, щоб очолити родинну справу з цукроваріння, яка на той час переживала економічні труднощі. З часом він заснував та модернізував цукроварню у селі Сидорівка, оснастивши її власними конструкціями й технологіями. Підприємство стало прибутковим і стало своєрідною лабораторією для впровадження новітніх ідей у виробництві цукру, пастили та мармеладу, продукція яких продавалася по всій Європі. За його ініціативи на території заводів з’явилися комфортні умови для працівників: будинки для спеціалістів, гуртожитки, їдальні, школа, технічне училище, церква та медпункт.
Меценатська діяльність і культурний вплив
Василь Симиренко відомий як один із найщиріших прихильників української культури серед промисловців свого часу — його часто називали «Великим Хорсом української культури» за щедрість і підтримку національних проектів. Він щорічно виділяв щонайменше 10 % прибутку від свого підприємства на підтримку української культури, науки та літератури.
На його кошти видавалися такі видання як:
- щорічники й журнали — «Київська старовина», «Літературно‑науковий вісник», «Україна»;
- перші щоденні україномовні газети — «Громадська думка», «Рада»;
- твори Тараса Шевченка, включно з «Кобзарем»;
- фінансово підтримував діяльність Українського наукового товариства імені Тараса Шевченка;
- допомагав українським діячам культури — Михайлу Коцюбинському, Михайлу Драгоманову, Миколі Лисенку, Павлу Чубинському тощо.
Його меценатство поширювалося і на культурні ініціативи: він фінансував гастролі хору Миколи Лисенка за кордоном, сприяв виданню наукових праць та навчальних матеріалів українською мовою.
Відносини з громадським рухом
Ще в молодості Симиренко став членом Старої Громади — інтелектуального гуртка української інтелігенції, де мав псевдонім «Великий Хорс». Хоча він не був активним у політичній діяльності й не обіймав громадських посад, він підтримував розвиток національно‑культурного руху фінансово та ідейно.
Заповіт і спадщина
Василь Симиренко не мав прямих нащадків і заповів усе своє майно — близько 10 млн карбованців — на потреби української науки, культури й освіти. Його київський будинок на вул. Десятинній, 9, став власністю Українського наукового товариства і слугував культурною установою. Пізніше тут працював музей, а згодом будівля стала резиденцією посла Великої Британії в Україні.
Вшанування пам’яті
На честь Симиренка створено премію імені Василя Симиренка для відзначення особливих внесків у формування міжнародного статусу України. Його родина та діяльність згадуються як символ українського підприємництва з людським обличчям XIX століття. У 2005 році Національний банк України випустив пам’ятну монету, присвячену родині Симиренків.
Значення для української культури та історії
Василь Симиренко — один з ключових представників українського національного відродження ХІХ–поч. ХХ століть. Його поєднання підприємницького таланту, технологічної винахідливості та безкорисливої підтримки культури створило основу для розвитку українського книговидання, преси, науки та мистецтва у критично важливий період історії.
Василь Симиренко — видатний український промисловець, технолог‑цукровар, меценат, який своєю працею й коштами підтримував українську культуру і науку, фінансував видання національних газет, журналів і творів, сприяв розвитку суспільства й залишив значну спадщину для майбутніх поколінь.