Старий Кролевецький район (часто згадується як Кролевецький район) — колишня адміністративно‑територіальна одиниця на північному заході Сумської області (Україна), яка діяла до адміністративної реформи 2020 року. Район мав значне історичне, економічне та соціальне значення в регіоні, був адміністративно‑територіальною основою для розвитку міст і сіл Сіверщини.
Географічне розташування
Кролевецький район знаходився у північно‑західній частині Сумської області, межував з Шосткинським, Глухівським, Путивльським і Конотопським районами тієї ж області, а також з Коропським районом Чернігівської області на заході. Територія району лежить у межах поліської зони з характерним помірно континентальним кліматом і розвиненими водними системами.
Історичний огляд
Передісторія та стародавні часи
На території, яку пізніше увійшов Кролевецький район, знаходяться археологічні пам’ятки, що свідчать про життєдіяльність людей уже в період неоліту, бронзової та залізної доби. Тут жили слов’янські племена сіверян, пов’язані з ріками Десна і Сейм, що слугували шляхами сполучення та економічної діяльності. Ці давні сліди культури та господарювання підкреслюють глибокі історичні корені краю.
Формування адміністративної одиниці
Кролевецький район був утворений у 1923 році в межах реформ адміністративно‑територіального поділу Української Радянської Соціалістичної Республіки. Спочатку він утримувався в системі радянського управління і проходив через зміну підпорядкування в межах області; у 1932–1939 роках район увійшов до складу Чернігівської області, а з 1939 року — до складу Сумської області.
Події XX століття
Голодомор і репресії
У 1932–1933 роках мешканці району, так як і в інших частинах України, пережили Голодомор — геноцид українського народу, який призвів до масових жертв і руйнування соціальної структури села. Цей період супроводжувався також сталінськими репресіями проти селян і робітників.
Друга світова війна
Під час Другої світової війни район опинився під німецько‑фашистською окупацією з вересня 1941 до вересня 1943 року. Жителі краю брали участь у визвольній боротьбі: діяли партизанські загони, а значна частина населення підтримувала антинацистський рух.
Повоєнний розвиток
Після війни відновилася діяльність сільського господарства, будівництво інфраструктури, розвиток промисловості й освіти. У районі зросла роль колгоспів, радгоспів, місцевих підприємств, що сприяло відновленню економічного потенціалу регіону.
У рамках адміністративно‑територіальної реформи 17 липня 2020 року Верховна Рада України ухвалила постанову про ліквідацію низки районів, у тому числі Кролевецького, з подальшим приєднанням територій до новоутворених адміністративних одиниць. Район офіційно перестав існувати як самостійна адміністративна одиниця, а його територія увійшла до складу Конотопського району.
Пам’ятки археології та періоди освоєння території
На території району зафіксовано численні археологічні пам’ятки, що відповідають різним історичним періодам:
- Бронзовий вік та ранній залізний вік — поселення і поселення‑кургани, що свідчать про господарську діяльність тут уже у II–I тисячолітті до н. е.
- Раннє та розвинуте середньовіччя — залишки городищ і поселень, що існували в першому тисячолітті нашої ери, включно з періодами Київської Русі.
Пам’ятки розташовані в околицях кількох сіл і місцевостей району:
- Антонівка (Литвиновицька сільська рада) — поселення бронзового та раннього залізного віку на південно‑західній околиці села.
- Воргол — городище раннього і розвинутого середньовіччя в урочищі Вишнева Гора.
- Камінь — мережа поселень, що охоплюють від раннього залізного віку до пізнього середньовіччя, на терасах річок Сейм і Локня.
- Ярославець — городища та поселення середньовіччя на правому березі місцевих водних артерій.
Ці пам’ятки відображають тривалий період заселення та розвитку культури на цій території, від давніх племен до періоду середньовіччя.
Ширяївське городище
Найбільш відомим з пам’яток, що частково стосується регіонального археологічного комплексу, є так зване Ширяївське городище, розташоване на правому березі річки Сейм на межі Путивльського, близько до східної частини території, що історично пов’язана із Кролевецьким районом. Це укріплене поселення скіфського часу, що датується IV ст. до н. е., було предметом археологічних розкопок з 1940‑х років і дотепер. Під час досліджень на ньому виявлено різночасові культурні горизонти, уламки кераміки, знаряддя праці, предмети побуту та інші матеріали, що дають можливість реконструювати тривалий процес функціонування поселення протягом кількох століть.
Мута́нівське поховання
Окрему наукову увагу викликає Мута́нівське поховання — некрополь біля села Мутинь у колишньому Кролевецькому районі. Під час розкопок, проведених експедицією Інституту археології Національної академії наук України у 2010 році, було знайдено 14 урно‑кремаційних поховань, що належать, ймовірно, воїнам високого рангу. Разом із похованнями знайдено зброю та предмети озброєння, включно зі списами, мечами, фібулами та іншими артефактами, а урни використовували інколи імпортні металеві судини. Ці знахідки поєднують елементи культур Зарубинецької культури та умов Центральної Європи, датовані пізнім латенським періодом (передроманською добою).
Матеріали та знахідки
Археологічний матеріал з району включає:
- Кераміку, прикрашену орнаментом, характерну для місцевих і сусідніх культур.
- Знаряддя праці та господарські вироби, що свідчать про землеробську, скотарську та ремісничу діяльність давніх общин.
- Поховальні комплекси, що відображають поховальні традиції різних епох, включно з урно‑кремаційними та безкурганними похованнями.
Дослідження та розкопки
Археологічні дослідження на цій території проводилися як окремими експедиціями Інституту археології НАН України, так і місцевими науковими колективами. Частина знахідок зберігається у локальних музеях, зокрема Краєзнавчому музеї міста Кролевець, де представлені знахідки від неоліту до середньовіччя.
Історичні будівлі та комплекси
Музей Кролевецького ткацтва — це один із найвизначніших об’єктів культурної спадщини Кролевецького району, розташований у місті Кролевець у історичній садибі родини Огієвських. Будівля має архітектурну цінність як приклад історичного житлового будинку XIX–XX ст., що пов’язаний із розвитком ремесла та текстильного виробництва на Сіверщині. Саме тут у 2011 році відкрито музей, присвячений традиційному кролевецькому ткацтву з понад 700 експонатами старовинних рушників, фіранок і тканинних виробів. Тут також зберігають культурну пам’ять про перебування видатних українських діячів у місті.
Об’єкти архітектури транспортної інфраструктури
У місті Кролевець збереглася архітектурна споруда залізничного вокзалу, яка є прикладом історичної будівлі залізничної інфраструктури початку XX ст. Основна будівля залізничної станції визнана місцевою пам’яткою архітектури й включена до реєстру нерухомих пам’яток місцевого значення як цінний зразок технічної та транспортної архітектури регіону.
Територія та адміністративний поділ
До складу Старого Кролевецького району входили місто Кролевець (адміністративний центр) та численні сільські населені пункти й територіальні громади. Район займав площу близько 1280–1300 км² (за різними оцінками) і був поділений на міські, селищні та сільські ради.
Кролевець — адміністративний центр районної системи, місто з давньою історією, засноване в 1601 році та відоме як центр місцевого ремесла й торгівлі.
Селища та великі села
Окрім міста Кролевець, у районі було багато селищ і сіл, що є частиною Кролевецької міської територіальної громади та інших адміністративних утворень.
Селища
- Луч — селище (колишній селищний тип населеного пункту)
- Мирне — селище
- Піонерське — селище, нині малозаселене або без населення
Села району
Повний перелік сіл колишнього Кролевецького району включав понад 70 населених пунктів, серед яких:
Алтинівка, Антонівка, Артюхове, Безкровне, Бистрик, Білогриве,
Боцманів, Буйвалове, Васильківщина, Веселі Гори, Воргол,
Воронцове, Горохове, Гречкине, Грузьке, Губарівщина,
Дідівщина, Добротове, Дубовичі, Жабкине, Зазірки,
Заболотове, Загорівка, Заріччя, Заруддя, Калашинівка,
Камінь, Кащенкове, Ковбасине, Кубахове, Лапшине,
Литвиновичі, Локня, Любитове, Майорівка, Марухи,
Медведеве, Миколаєнкове, Неровнине, Ніжинське, Новоселиця,
Обтове, Отрохове, Папкине, Пасіка, Перемога,
Пиротчине, Покровське, Прогрес, Ретик, Реутинці,
Сажалки, Соломашине, Срібровщина, Спаське, Тулиголове,
Ярове, Ярославець та низка інших менших сільських поселень.
Адміністративний устрій і підпорядкування
До реформи Кролевецький район мав одну міську громаду — Кролевецьку міську ОТГ, до складу якої входили місто Кролевець та численні села і селища. Загалом територія району включала приблизно 74 населені пункти згідно з адміністративними даними до 2020 року.
Демографія
До адміністративної реформи район мав населення, яке за переписом 2001 року складало близько 46–63 тисяч осіб залежно від джерела (сільські та міські центри разом). Сучасні дані (2026 рік) щодо населення у складі нових районних утворень свідчать, що населення території, яку раніше займав Кролевецький район, становить приблизно 24 206 осіб у межах одного територіального об’єднання громад.
Природні умови
Район перебував у зоні помірно континентального клімату з м’якою зимою й теплим літом, що створювало сприятливі умови для сільського господарства. Через район протікали численні річки та притоки, зокрема частини Десни, Сейму, Реті, Есмані та їхні притоки, що забезпечували значний водний потенціал. Корисні копалини включали торф, глину, пісок та інші будівельні матеріали. Ґрунти — переважно дерново‑підзолисті та легкосуглинкові.
Регіональний ландшафтний парк «Сеймський»
Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» — одна з найбільших природо‑охоронних зон у Сумській області, частина якої розташована на території колишнього Кролевецького району. Парк засновано у 1995 році для збереження цінних ландшафтів, водно‑болотних угідь, річкових заплав та терас долини річки Сейм.
Парк поєднує лісові масиви, заболочені ділянки, лугові тераси, річкові меандри та озера. Тут мешкає велика кількість видів тварин — від копитних і дрібних ссавців до представників орнітофауни й рибних популяцій. Парк відкритий для екологічної освіти, рекреації та туризму з дотриманням природо‑охоронних вимог.
Заказник «Ретивський»
Ре́тивський заказник — природно‑охоронна територія місцевого значення поблизу села Ретик. Створено у 1981 році, займає близько 109 га.
Цей заказник належить до гідрологічних і охороняє частину заплави річки Ретик. Тут збереглися вільшняки, лугові масиви, очерет та інші водно‑болотні рослинні угруповання. У заказнику представлений типовий тваринний світ заплавних ландшафтів: водяні гризуни, копитні, дрібні ссавці, численні види птахів і земноводних.
Економіка та соціальна сфера
Економіка району традиційно базувалася на сільському господарстві, переробній промисловості, малому й середньому бізнесі. Сільське господарство мало значний вплив на зайнятість населення через розвинуте землеробство, тваринництво та заготівлю кормів. Обслуговували населення мережа освіти, охорони здоров’я, соціальної та культурної інфраструктури, включно з бібліотеками, клубами та будинками культури.
Культура та освіта
Район відомий своїми ремеслами, ткацтвом та образотворчим мистецтвом, що і сьогодні підтримується музеями й фестивалями. У місті Кролевці діють Краєзнавчий музей, що документує історію краю та традицій, а також Музей кролевецького ткацтва, що зберігає зразки місцевого художнього текстилю XIX–XX століть.
Значення та спадок
Старий Кролевецький район відігравав важливу роль у житті Сіверщини як адміністративний, економічний і культурний регіон. Його внесок у розвиток української провінції зберігається в історичних джерелах, культурних традиціях та пам’яті місцевих громад. Незважаючи на ліквідацію як адміністративної одиниці, території колишнього району продовжують розвиватися в складі нових районних утворень.