Битва під Цецорою (відома також як битва Țuțora) — великий військовий бій, що відбувся в 1620 році під час польсько‑османської війни 1620–1621 рр. між військом Речі Посполитої та силами Османської імперії з союзниками. Ця битва завершилася серйозною поразкою польсько‑літовських військ і мала значні наслідки для політичної та військової історії Центрально‑Східної Європи XVII ст.
Загальний контекст
Події битви стали частиною Польсько‑османської війни 1620–1621 рр., конфлікту, що виник через суперечки Речі Посполитої та Османської імперії за контроль над Молдавією — тодішньою буферною державою між великими імперіями. Османська імперія на чолі з султаном Османом II прагнула підсилити свій вплив у регіоні, тоді як польсько‑літовські війська намагалися втрутитися у справи Молдови та підтримати анти‑османські повстання.
Командування та сили сторін
З одного боку, армію Речі Посполитої очолював великий коронний гетьман Станіслав Жолкевський, а серед його соратників були відомі полководці та магнати, зокрема польний гетьман Станіслав Конєцпольський. Військові сили Речі Посполитої становили приблизно 9 000–10 000 осіб разом з кількома сотнями союзних молдавських військ.
Протистояли їм значно потужніші сили Османської імперії під командуванням Іскандера‑паші (беглербей Сілістрії) за підтримки кримських татар і ногаїв під проводом хана Теміра. Оцінки чисельності турецько‑татарських військ варіюються, але більшість джерел називають цифри від 20 000 до понад 60 000 воїнів.
Хід бою
Битва розпочалася 17–18 вересня 1620 року біля села Цецора (Țuțora) на території сучасної Румунії поруч із рікою Прут. На початку бою польсько‑літовські війська витримували напади й були ще здатні протистояти ворогу, але їх чисельна перевага була значно менша. За тижні боїв ситуація ускладнювалася, і незабаром поляки опинилися в оточенні.
Після тривалого протистояння 6–7 жовтня 1620 року польсько‑літовські війська зазнали нищівної поразки: армія фактично була розгромлена, багато воїнів убито чи поранено, а решта втекла або потрапила в полон. У бою загинув сам великий гетьман Станіслав Жолкевський, а також багато польських магнатів і шляхтичів — серед них Михайло Хмельницький, батько майбутнього гетьмана Богдана Хмельницького. Сам Богдан, який служив серед козацьких реєстрових, був узятий у полон і пізніше звільнений.
Наслідки
Цецорська битва стала серйозною військовою поразкою Речі Посполитої і надала османам та їх союзникам значну впевненість. Після перемоги султан Осман II розгорнув підготовку масштабної кампанії проти Речі Посполитої, що у наступному 1621 році призвело до великої Хотинської битви.
У політичному вимірі поразка під Цецорою посилювала нестабільність у регіоні й свідчила про загрозу, яку становила Османська імперія для європейських держав. Цей конфлікт також показав складність взаємодії між польсько‑літовською шляхтою, козаками та сусідніми народами у боротьбі за вплив у Молдові та на українських землях.
Історична пам’ять
Пам’ять про битву під Цецорою увічнена в історичних джерелах як один із ключових моментів польсько‑османської війни того періоду. Ця подія стала предметом численних історичних досліджень і літературних згадок, що аналізують причини поразки та її наслідки для подальшої історії Східної Європи.