Дніпро тут величезний і мудрий, як старий дідусь із бородою з річкових водоростей. Він повільно несе кораблі, човни і маленькі надії, що прибули з іншого берега, а чайки, як невидимі шпигуни, переглядають усе це з висоти.
Вулиці Херсона простягаються довго і рівно, наче бажаючи довести, що степ теж може бути дисциплінованим. На ринках люди торгують овочами та фруктами так, ніби кожен плід містить частину сонця, яке впало з неба саме на Херсонську землю.