Хошеутівський хурул — історичний буддистський храм‑монастир початку XIX століття, один із найважливіших пам’яток буддизму на території Європи.
- Тип: буддійський храм‑хурул (монастир) у ламаїстській традиції тибетського буддизму.
- Розташування: село Річне, Харабалинський район, Астраханська область.
- Віросповідання: тибетський буддизм, школа Ґелуг (Gelug).
- Статус: пам’ятка історії та культури із відкритим доступом для відвідувачів.
Етимологія й термін
Слово хурул — традиційний термін калмицьких та інших монголо‑ойратських буддистів для назви монастиря або храму. Воно походить з монгольської і означає «збір» або «коло» (релiгiйне зібрання або обгороджена територія).
Історія
Передумови та заснування
Хошеутівський хурул був зведений 1814—1818 роках за ініціативою Серебджаба Тюменя, нойона (князя) і командира Другого Калмицького полку Астрахані, в пам’ять про участь калмицьких воїнів у 1812 року проти Наполеона.
- Будівництво почалося в 1814 році на місці більш раннього дерев’яного буддистського храму.
- Основними архітекторами були Батур‑Убуші Тюмен та Гаван Джимба.
- Композиція споруди була натхненна Казанським собором у Санкт‑Петербурз.
У шамансько‑буддійській традиції тоді будували переважно кочові хурули — на відміну від них Хошеутівський став стаціонарним кам’яним будівлею, великим за масштабом і одним з головних центрів буддійського життя на Поволжі.
Розквіт у XIX — початку XX століття
У XIX столітті комплекс мав:
- центральний храм (сюмэ),
- симетричні каплиці та галереї,
- ступи та інші релігійні споруди.
Комплекс також славився бібліотекою, розкішним убранством і колекцією реліквій, включно з 80 тангк (священних картин) та 27 статуй буддійських божеств.
У жовтні 1858 року його відвідав французький письменник Олександр Дюма, який назвав будівлю «пагою».
Радянський період
Після революції 1917 року хурул був закритий у 1920‑х роках.
У наступні десятиліття він використовувався для мирських потреб:
- як дитячий садок,
- школа,
- склад зерна для колгоспу.
У 1960‑х роках були знесені окремі частини комплексу (галереї, менші башти) для будівельного матеріалу.
Після депортації калмиків у 1943 році територія хурула перейшла до Астраханської області і залишилася поза межами Калмикії навіть після її відновлення в 1957 році.
Відродження та реставрація
З кінця 1980‑х — початку 1990‑х років розпочалися реставраційні роботи.
- Відновлення проводилося у періоди 1991 — 2014 років за участю місцевої громади та краєзнавців.
- У 2004 році храм передали місцевій буддійській громаді і повторно освятили.
- До 2014 року відреставровано центральну споруду.
- До 2016 року стали регулярними обряди з нагоди дня народження Будди.
- У 2018 році храм відзначив своє 200‑ліття.
Архітектура
Хошеутівський хурул поєднує традиції калмицько‑буддійської архітектури:
- центральна будівля мала три нави,
- галереї по боках та каплиці,
- декоративні елементи у вигляді ступ і тибетських символів.
Кожна цеглина мала тамгу (особистий знак) Тюменя, підсилюючи ідентичність і ритуальне значення комплексу.
Культурне та релігійне значення
Хурул має велике історико‑культурне значення як:
- свідок історії калмицького буддизму на Нижньому Поволжі,
- пам’ятка участі калмиків у війні 1812 року,
- один із небагатьох збережених дореволюційних буддійських храмів у Європі.
Навіть після руйнувань храм залишається сакральним місцем пам’яті для калмицької спільноти та місцем паломництва, популярним туристичним об’єктом.