Білоцерківський район розташований в центральній частині України, на південь від Києва, в межах Київської області. Цей район має багатий геологічний склад, історичне значення та цікаву природну та економічну базу.
Географія та природа
Територія Білоцерківського району розміщується на Українському кристалічному щиті, що обумовлює його геологічну стійкість. У природному плані район є перехідною зоною між лісами та степом — це типова лісостепова зона. На території району розвиваються різноманітні типи ґрунтів: від чорноземів до болотних ґрунтів. Особливістю є ерозія ґрунтів, спричинена неправильним розорюванням схилів, що стало проблемою для землеробства в цьому районі.
Корисні копалини
Білоцерківський район багатий на будівельні матеріали. Основними копалинами є граніти, гнейси, мігматити і пегматити, які використовуються для виробництва буту, щебеню та будівельних матеріалів. Крім того, в районі є великі поклади глинистих порід, які використовуються в цегельно-черепичній промисловості, а також будівельні піски.
Із горючих корисних копалин варто відзначити торф, який широко застосовується в сільському господарстві як добриво.
Водні ресурси
Головною водною артерією району є річка Рось, яка протікає через всю територію, забезпечуючи водними ресурсами населення і господарства.
Клімат
Клімат в районі помірно-континентальний, з м’якою зимою та теплим літом. Середня температура січня складає −6°C, а середня температура липня — 18-20°C. В рік випадає близько 600 мм опадів. Вітри в основному західні та південно-західні, що також впливають на кліматичні умови.
Історія
Історія Білоцерківщини має глибоке коріння, що сягає часів Київської Русі. Археологічні знахідки на території району свідчать про існування поселень різних епох, зокрема черняхівської та древньоруської культур. Важливими пам’ятками є Зміїв вал (споруджений за наказом князя Ярослава Мудрого), що є частиною оборонної системи проти монголо-татар.
Особливим етапом в історії Білоцерківщини є Білоцерківська угода 1651 року, підписана між Богданом Хмельницьким та польською шляхтою. Цей факт має велике значення для історії Визвольної війни України.
Район також пов’язаний з гайдамацьким рухом та Коліївщиною, а також з декабристами, члени Південного товариства яких обговорювали долю майбутньої України. Білоцерківщина стала одним з центрів сільськогосподарської та промислової діяльності в Київській губернії.
У XX столітті район пережив революцію, період колективізації, голодомор 1932-33 років, що забрав понад 22 500 життів, а також важливі події Другої світової війни. У цей час на Білоцерківщині воювало понад 12 000 осіб, з яких близько 7 000 загинуло. Зокрема, під час визволення в 1944 році території району брали участь військові формування, зокрема Перша окрема Чехословацька бригада.
Адміністративний устрій
У період з 1923 до 2020 року район мав адміністративно-територіальну структуру, що включала міську, селищну та сільські ради. Всього до складу Білоцерківського району входило 60 населених пунктів. Однак, після адміністративної реформи в 2020 році, район було ліквідовано, а його територія була розподілена між сусідніми районами.
Сьогодні адміністративний центр — м. Біла Церква, яке є містом обласного значення і не входить до складу району.