Роздільнянський район — колишня адміністративно-територіальна одиниця Української РСР та України, розташована в центральній частині Одеської області. Адміністративним центром району було місто Роздільна. Район ліквідований 17 липня 2020 року відповідно до Постанови Верховної Ради України № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів».
Район розташовувався за 70 км на північний захід від міста Одеса. Межував із Великомихайлівським районом на півночі (сухопутна межа — 40,8 км), Іванівським районом на сході (36 км суходолом та 24 км по Хаджибейському лиману), Біляївським районом на півдні (70 км), а також із Республікою Молдова на заході. Загальна площа території становила 1368 км². Середня густота населення — 58,2 особи на км².
Через територію району проходила ділянка українсько-молдовського кордону (34,1 км), з них 6,3 км — по водній поверхні Кучурганського водосховища. У районі діяли три прикордонні пункти пропуску: два міжнародні — автомобільний (с. Кучурган) та залізничний (с. Труд-Куток, ст. Кучурган), а також один міждержавний пункт спрощеного пропуску в с. Розалівка. Територія належала до контрольованої прикордонної зони.
Адміністративний устрій
На момент ліквідації до складу району входили 20 місцевих рад:
- 1 міська,
- 1 селищна,
- 18 сільських.
Загалом у районі було 86 населених пунктів.
Клімат району — помірно континентальний із недостатнім зволоженням. Зими м’які та короткі (в середньому 72 дні), літо — тривале, спекотне та посушливе. Безморозний період тривав близько 240 днів. Середньорічна кількість опадів становила 350—390 мм, переважно у теплий період року. Температурний режим формувався під впливом морських повітряних мас та близькості Хаджибейського лиману, що дещо пом’якшував континентальність клімату.
Через територію району протікали річки Кучурган, Барабой, Свина, Карпів Яр. Серед водойм — Хаджибейський лиман і Кучурганське водосховище, яке слугує джерелом водопостачання для Молдавської ДРЕС. Водосховище іноді помилково називають лиманом.
Район мав значну сировинну базу, зокрема поклади піску, вапняку, глини (для виробництва цегли), а також водні ресурси. Це створювало потенціал для розвитку промисловості та наповнення місцевого бюджету.
Природа району представлена переважно різнотравними степами з домінуванням ксенофільних видів (люцерна, молочай, шавлія, полин австрійський тощо). Природна деревна рослинність практично відсутня, але розвинене смугове лісонасадження (6180 га), створене для захисту ґрунтів і доріг. У лісосмугах поширені дуб, клен, акація, ясен, в’яз, горіх, абрикос, черешня, лох, шовковиця, тополя, шипшина тощо.
На території району розташований ботанічний заказник загальнодержавного значення — «Костянська балка» (22,7 га, створений у 1993 році). Тут зберігається близько 18 видів рослин із Червоної книги України (зокрема голонасінник одеський, астрагал шерстистоквітковий), а також угрупування, занесені до Зеленої книги України (формації ковили волосистої та мигдалю низького). У заказнику трапляються рідкісні види фауни, занесені до Червоної книги України: видра, орлан-білохвіст, степовий орел, білий та чорний лелеки, ескулапова змія.