Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці — пам’ятка архітектури національного значення, розташована у місті Львів, Україна. Належить до об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Єдиний діючий храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні.
Собор збудовано у 1363–1370 роках вірменськими колоністами з Криму — Якубом, сином Шахіншаха з Кафи, та Паносом, сином Авраама. Архітектором виступив майстер Дорінг, імовірно, італійського походження. У спорудженні брали участь також вірменські будівельники. Архітектура храму поєднує елементи вірменської, візантійської та італійської архітектурних традицій.
У 1381 році собор зазнав пошкоджень під час великої пожежі у Львові. Його реконструкція тривала до 1437 року, в цей час додано аркадні клуастри та поховальні склепи. Первісна вежа згоріла у 1527 році. Нова триповерхова дзвіниця споруджена у 1570–1571 роках архітектором Петром Красовським за кошти мецената Анджея з Кафи.
У 1630 році єпископ Миколай Торосович уклав унію з Римом і ініціював розширення храму. Архітектор Войцех Кілар спроєктував прибудову нового нефа, внаслідок чого церква набула форми латинського хреста.
У XVIII–XIX століттях ансамбль собору доповнили палац вірменського архієпископа, монастир бенедиктинок, вірменський банк, колонна святого Христофора, дерев’яний вівтар «Голгофа», брами та огорожі.
У 1908–1927 роках відбулася масштабна реставрація під керівництвом Франциска Мончинського. В інтер’єрі з’явилися модернізовані вірменські мотиви, стеля XVII століття, фрески та вітражі роботи Яна Генрика Розена, а також мозаїка у бані (Юзеф Мегоффер). Новий головний вівтар, престол і амвон були створені у 1930 році за проєктом Вітольда Мінкевича.
У радянський період собор був зачинений. Вірменська католицька архієпархія у Львові припинила діяльність. У 1950-х роках у будівлі розміщувалися фондосховище Львівської галереї та музей імені Леніна. 2000 року собор повернуто вірменській громаді. Перше богослужіння після відновлення відбулося 6 січня 2001 року, а 28 травня 2003 року собор освятив католикос всіх вірмен Гарегін ІІ.
Собор має характерне об’ємно-просторове вирішення, сформоване за зразком вірменських храмів. Центральний купол спирається на дванадцятигранний барабан з шатровим завершенням. Архітектурна пластика включає тесані кам’яні плити з хачкарами, сталактитові фризи, фрески XV століття. Архітектурні деталі демонструють впливи готики, ренесансу та бароко.
Інтер’єр перебудовано в модерністичному дусі у першій третині XX століття. Особливо відзначаються роботи Яна Генрика Розена: «Таємна вечеря», «Розп’яття» та «Похорон Святого Оділона».
Дзвіниця
Дзвіниця, споруджена у 1570–1571 роках, є триярусною вежею квадратного плану. Має наскрізний прохід до внутрішнього подвір’я. Верхівка оформлена чотирма півкруглими вежами з бляшаними покриттями XIX століття. У нижній частині зберігся орнаментальний портал із написом вірменською мовою.
Епітафії
У комплексі збереглися кілька епітафій латинською мовою, що свідчать про багатовікову історію поховань вірменської громади. Зокрема, згадуються патріарх Стефан (†1551), Ігнатій Нурович (†1769) та Яків Теодор Бернатович (†1772).