Одеса 1963 року… місто, яке пахне одночасно морем, часом і свіжозвареним борщем. Старі фотографії з цього часу — як чорно-білі вікна у минуле: кожна тінь, кожен будинок ніби підморгує глядачеві та шепоче: «Тут було життя… і не звичайне, а таке, що залишає слід у душі».
