Ситарий Шаргородський район — колишній район Вінницької області в Україні, адміністративний центр — місто Шаргород. Район охоплював площу 1137 км² і мав населення 56 661 осіб станом на 1 січня 2018 року. У складі району знаходились місто Шаргород та 62 населені пункти, зокрема 31 сільська рада.
Географія
Район розташовувався на південному заході Вінницької області, за 90 км від обласного центру — Вінниці, і за 27 км від залізничної станції Ярошенка. Через Шаргородський район протікають річки Мурашка, Мурафа, Деребчинка та Вовчанка. Район багатий на будівельні матеріали, зокрема на вапняковий камінь, що видобувається в районах сіл Джурин та Сапіжанка.
Історія
Шаргород має довгу історію, перші згадки про місто датуються кінцем XIV століття. У 1383 році литовський князь Вітовт надав землю з прилеглими лісами своєму слузі В. Карачевському. У 1579 році князь Замойський отримав грамоту на спорудження замку, який став основою для розбудови міста. Наприкінці XVI століття Шаргород був укріплений, став важливим торговим та військовим пунктом на шляху з Брацлавщини до Молдови.
У XVII столітті місто стало важливим опорним пунктом під час Визвольної війни 1648—1654 років, коли загони Максима Кривоноса взяли його штурмом. Шаргород активно підтримував українську боротьбу проти польської шляхти. У XVIII столітті місто стало одним з центрів католицизму в Україні, і в ньому була розвинута єзуїтська школа.
У XIX столітті, після реформ 1861 року, Шаргород став економічно активним містом з новими промисловими підприємствами: ґуральнями, пивоварними заводами та іншими виробництвами. Торгівля і ремесла також набули значного розвитку, зокрема завдяки єврейському населенню.
Культурне життя
У Шаргороді в XIX столітті відбувалися важливі зрушення в галузі освіти та культури. Тут навчалися українські письменники, такі як С. Руданський та М. Коцюбинськийі.