Ядерна зброя Великої Британії

Велика Британія (UK) — одна з п’яти офіційно визнаних ядерних держав відповідно до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (NPT), яка має власний ядерний арсенал та стратегію ядерного стримування.

Історичний контекст

Початок програми: 1940 р. (програма Tube Alloys).
Перший ядерний вибух: 3 жовтня 1952 р.
Перше термоядерне випробування: 15 травня 1957 р.
Усього випробувань: 45 детонацій.
Пік арсеналу: близько 520 боєголовок у 1970–80-х.
Нині: приблизно 225–260 ядерних боєголовок, з яких до 120 оперативно доступні.

В 1952 році Сполучене Королівство стало третьою країною (після Сполучених Штатів і Радянського Союзу), яка розробила і випробувала ядерну зброю , і є однією з п’яти держав, що володіють ядерною зброєю згідно з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї.

Великобританія ініціювала програму створення ядерної зброї під кодовою назвою Tube Alloys під час Другої світової війни. На конференції в Квебеку в серпні 1943 року його об’єднали з американським Манхеттенським проектом.

Завдяки британському внеску в Манхеттенський проект британські вчені брали участь у більшості його робіт. Британський уряд вважав ядерну зброю спільним відкриттям, але американський Закон про атомну енергію 1946 року (Закон МакМагона) обмежив доступ інших країн, включаючи Великобританію, до інформації про ядерну зброю.

Побоюючись втрати Британією статусу великої держави , Великобританія відновила свій власний проект під кодовою назвою High Explosive Research. 3 жовтня 1952 року він підірвав атомну бомбу на островах Монте-Белло в Австралії під час операції «Ураган».

Острови Монте-Белло біля Австралії

Протягом наступного десятиліття було проведено ще одинадцять британських випробувань ядерної зброї в Австралії , включаючи сім британських ядерних випробувань у Маралінге в 1956 і 1957 роках.

Ядерна доктрина Великої Британії

Велика Британія зберігає незалежну стратегію ядерного стримування, хоча її ядерна сила є частиною загального стримування НАТО та глобального альянсу західних держав. Рішення про застосування ядерної зброї може приймати лише Прем’єр-міністр Великої Британії.

Стратегія базується на «мінімально необхідному, але ефективному» арсеналі, зосередженому на здатності завдати вирішальної відповіді у разі найекстремальних загроз.

Компоненти ядерного арсеналу

1. Субмаринний компонент — Trident

Основною та єдиною постійно діючою ядерною системою у Великій Британії є субмаринне ядерне стримування.

Система Trident:

Платформа: 4 × Vanguard-class атомні підводні човни (SSBN).
База: HMNB Clyde у Шотландії.
Ракети: Trident II D-5 SLBM (субмаринні балістичні ракети) зі США.
Дальність: до ~12 000 км — міжконтинентальна дальність.
Тактика: щонайменше один субмарин постійно на бойовому чергуванні (Continuous At Sea Deterrence, CASD).
Вантаж: кожна ракета може нести декілька ядерних боєголовок (MIRV), хоча точні цифри в британському використанні є закритою інформацією.

Ці човни забезпечують стратегічне ядерне стримування, здатне нанести удар відплатою навіть після першого ворожого удару.

2. Повітряний компонент та стратегічне розширення

До 1990-х Велика Британія мала повітряно-ядерну складову (бомби WE.177), але вона була виведена з експлуатації в 1998 році. З того часу до 2025 р. ядерна зброя країни знаходилась тільки на підводних човнах.

Проте у 2025 р. уряд оголосив про купівлю 12 американських винищувачів F-35A, здатних нести американські тактичні ядерні бомби B61-12 в рамках ядерної місії НАТО. Це стане перезапуском ядерної авіаційної ролі після десятиліть паузи.

ЗМІ повідомляють, що B61-12 можуть бути розміщені на британських авіабазах (наприклад, RAF Lakenheath) вперше з 2008 р., але це залишається частково невизначеною ситуацією та потенційною політичною зміною.

Ядерна інфраструктура

RNAD Coulport — головне сховище та об’єкт завантаження ядерних боєголовок у бойові підводні човни на узбережжі Шотландії.
Aldermaston & Burghfield (Atomic Weapons Establishment, AWE) — комплекс у Англії, де проєктуються, виробляються та підтримуються британські ядерні боєголовки, включно з програмою нових боєголовок (наприклад, Astraea).

Стан та тенденції арсеналу

Операційна кількість: ~225–260 боєголовок (станом на 2025).
Тактичні боєголовки: ймовірне розміщення американських B61-12 у Великій Британії як частина НАТО.
Система заміни: програма Dreadnought-class SSBN для заміни Vanguard у 2030-х роках.
Розробка нових боєголовок: проект Astraea може замінити поточну Holbrook у 2030-40-х.

Міжнародні та стратегічні аспекти

Велика Британія є єдиною ядерною державою, яка тримає ядерну зброю лише на одному типі носія — субмаринах.
Відповідно до політики, ядерна зброя може бути застосована для захисту власної території або інтересів союзників у НАТО у надзвичайних обставинах.
Співпраця з Францією та іншими союзниками останнім часом посилюється, зокрема на тлі загроз з боку Росії, хоча ядерні сили зберігають окрему національну відповідальність.

Значення та сучасні виклики

Ядерна зброя залишається ключовою складовою британської національної безпеки та стримування в Європі, особливо у контексті змін у глобальній безпековій архітектурі та підвищеної напруги з боку великих держав-суперників.

Уряд Великої Британії продовжує модернізацію арсеналу, розбудову інфраструктури та участь у колективних оборонних ініціативах НАТО.

Складові ядерного арсеналу Великої Британії

Загальна структура

Велика Британія має фактично однокомпонентне стратегічне ядерне стримування, доповнене обмеженою участю в ядерній місії НАТО.

1. Морський стратегічний компонент (основа стримування)

Система Trident (CASD – Continuous At Sea Deterrence)

Параметр	Дані
Тип носія	Атомні підводні човни з балістичними ракетами (SSBN)
Клас ПЧ	Vanguard-class
Кількість ПЧ	4
Постійно в морі	1 (безперервне бойове чергування з 1969 р.)
База	HMNB Clyde (Фаслейн, Шотландія)
Ракети	Trident II D5 SLBM
Походження ракет	США (оренда, британські боєголовки)
Кількість ракет на ПЧ	до 16 (фактично менше)
Дальність	до ~12 000 км
Тип БЧ	Термоядерні, MIRV
Орієнтовна кількість БЧ	~180–200
Статус	Єдиний повністю національний ядерний компонент

Примітка:
Фактичне навантаження навмисно зменшене (менше ракет і боєголовок), відповідно до політики мінімального стримування.

2. Ядерні боєголовки

Параметр	Дані
Поточний тип	Holbrook
Потужність	змінна (низька–середня, точні дані засекречені)
Виробник	Atomic Weapons Establishment (AWE)
Місце виробництва	Aldermaston / Burghfield
Кількість (оцінка)	225–260 (у т.ч. неоперативні)
Оперативно доступні	~120
Політика	Великобританія припинила публічне розкриття точних чисел з 2021 р.

3. Майбутній морський компонент

Елемент	Характеристика
Новий клас ПЧ	Dreadnought-class SSBN
Кількість	4
Введення	початок 2030‑х
Призначення	Повна заміна Vanguard
Озброєння	Trident II D5 (оновлені)
Статус	Будівництво

4. Повітряний компонент (не національний, але важливий)

Участь у ядерній місії НАТО (з 2020‑х)

Параметр	Дані
Тип носія	Винищувачі
Літак	F‑35A Lightning II
Кількість	12 (замовлено)
Ядерна зброя	B61‑12
Власність БЧ	США
Контроль	НАТО / США
Бази	RAF Lakenheath (ймовірно)
Статус	Відновлення авіаційної ядерної ролі після 1998 р.

Важливо:
Це не національна британська ядерна зброя, а частина ядерного обміну НАТО.

5. Інфраструктура та управління

Об’єкт	Функція
RNAD Coulport	Зберігання і завантаження боєголовок
HMNB Clyde	База SSBN
AWE Aldermaston	Проєктування боєголовок
AWE Burghfield	Складання і технічне обслуговування
Політичний контроль	Лише Прем’єр‑міністр

6. Підсумкова таблиця

Компонент	Носії	Боєголовки	Частка
Морський	4 × SSBN	~180–200	~85–90%
Повітряний (НАТО)	F‑35A	B61‑12 (США)	допоміжна
Разом (національні)	—	~225–260	100%

7. Ключові особливості британського арсеналу

Єдина ядерна держава з реально однокомпонентним стримуванням
Безперервне морське чергування (CASD)
Немає наземних МБР
Немає власних тактичних ядерних бомб
Висока залежність від США (ракети Trident)
Повна модернізація у 2030‑х