Ірша́вський райо́н, колишня адміністративно-територіальна одиниця, розташований у центральній частині Закарпатської області, був утворений 22 січня 1946 року під назвою Іршавська округа. 9 листопада 1953 року район отримав сучасну назву — Іршавський район. Однак у 1962 році він був тимчасово ліквідований, а територія передана до Берегівського району, але вже 1965 року був відновлений.
Адміністративний центр району — місто Іршава. Район поділявся на 47 населених пунктів, які входили до складу 1 міської та 24 сільських рад. За переписом населення 2001 року, більшість населення (98,1%) складали українці, в той час як решта населення включала угорців, росіян та словаків.
Район межував з п’ятьма іншими районами Закарпатської області: Міжгірським, Хустським, Виноградівським, Берегівським та Мукачівським. Ліквідований у липні 2020 року у зв’язку з адміністративно-територіальною реформою, його територія була розподілена між трьома новоутвореними укрупненими районами: Берегівським, Мукачівським та Хустським.
Географія:
Іршавський район розташовувався в центральній частині області, зокрема в Іршавській улоговині. Це природна низина, оточена вулканічними хребтами та горами. Висота в межах району коливається від 133 м до 1081 м на вершині гори Бужора. Більшість території району знаходиться в долині річок Боржава та Іршавка, де переважають передгірські ландшафти з різними схилами.
Історія:
На території району є численні археологічні пам’ятки, що свідчать про заселення цих земель з неоліту. Тут знайдено залишки поселень німецьких племен та кургани, що належать до праслов’янської культури. В історії району важливе місце займають руїни Бронецького і Довжанського замків, а також середньовічні дерев’яні церкви XVI-XVII століть.
Протягом історії цей край був ареною численних народних повстань та визвольних рухів. Наприклад, в 1514 році місцеві жителі брали участь в антифеодальних виступах під проводом Дердя Дожі, а в 1703 році — в угорській визвольній війні.
Архітектурні пам’ятки:
- Довжанський замок, який є унікальним прикладом сільської садибної архітектури середньовіччя.
- Дерев’яні церкви в селах Івашковиця, Локіть та Дешковиця, що зберегли автентичні елементи та стародавні ікони.
Економіка:
Іршавський район був переважно сільськогосподарським, де основними напрямами діяльності були вирощування зернових, овочів, а також скотарство. В районі також розвивалися лісове господарство та видобуток корисних копалин.