Марія Костянтинівна Заньковецька (Марія Адасовська; нар. 4 серпня 1854 у селі Заньки Ніжинського повіту Чернігівської губернії — пом. 4 жовтня 1934 у Києві) — видатна українська театральна акторка, одна з найвизначніших фігур українського професійного театру кінця XIX — початку XX століть. Вона заклала основи акторської майстерності на українській сцені, працювала з найталановитішими трупами того часу й стала першою, кому в Україні присвоїли почесне звання Народної артистки УРСР. Ім’ям Заньковецької названо театр у Львові та музеї, що вшановують її спадщину.
Походження і ранні роки
Марія Костянтинівна Адасовська народилася 4 серпня 1854 року у селянській родині з елементами дворянського походження в селі Заньки, нині Ніжинського району Чернігівської області. Її батько, Костянтин Адасовський, був поміщиком, а мати, Марія Василівна Нефедова — жителькою Чернігова. Дівчина здобула освіту у Чернігівській жіночій гімназії.
Початок театральної діяльності
Перші театральні кроки Марії були зроблені в 1876 році, коли вона вийшла на сцену Ніжинського театру. Професійну кар’єру розпочала 27 жовтня 1882 року в Єлисаветградському (нині Кропивницький) міському театрі під керівництвом Марка Кропивницького, виконуючи роль Наталки з п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Саме від назви рідного села Заньки вона взяла свій сценічний псевдонім Заньковецька.
Театральна кар’єра
Заньковецька працювала в провідних українських трупах свого часу — у трупах Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Миколи Садовського та Панаса Саксаганського. Її репертуар налічував понад 30 ролей, серед яких були образи як драматичного, так і комедійного плану. Вона володіла сильним голосом мецо‑сопрано і часто поєднувала гру з елементами української пісні.
У 1918 році Марія Заньковецька організувала народний театр «Українська трупа під орудою М. Заньковецької», де виступали провідні актори того часу, зокрема Борис Романицький і Андрій Ротмиров. Серед постановок були «Наталка Полтавка», «Гетьман Дорошенко» та «Аза — циганка».
Визнання і звання
У 1922 році святкували 40‑річчя її театральної діяльності, і саме в цей час Марія Заньковецька стала першою в Україні акторкою, якій уряд присвоїв почесне звання Народної артистки республіки.
Творчий внесок
Марія Заньковецька вважається одним із творців українського професійного театру. Її творчість поєднувала драматизм із народною психологією, а її виконання найчастіше торкалося тем народного життя, моральних і соціальних конфліктів, характерних для українців кінця XIX — початку XX століть. Вона активно виступала за відкриття постійного українського державного театру, зокрема в Ніжині.
Ролі в театрі
Серед помітних ролей, які виконала Заньковецька:
- Наталка — «Наталка Полтавка» (Іван Котляревський)
- Галя — «Назар Стодоля» (Тарас Шевченко)
- Цвиркунка — «Моряки Чорного моря» (Михайло Старицький)
- Олена — «Глитай або Павук» (Марко Кропивницький)
- Харитина — «Кріпачка» (Іван Карпенко‑Карий)
- Аза — «Аза — циганка» (Михайло Старицький)
Ці та інші ролі відображають її різнобічний талант і внесок у розвиток українського репертуару.
Вплив і спадщина
Ім’я Марії Заньковецької стало символом української театральної культури. На її честь названі видатні театральні установи, зокрема Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької у Львові, яка продовжує традиції українського драматичного мистецтва.
У Києві у будинку, де Заньковецька проживала з 1918 до 1934 року, діє музей Марії Заньковецької, відкритий у 1960 році як перший меморіальний музей актора в Україні.
Особисте життя
Заньковецька взяла участь у власній долі, що вимагало розриву з родиною та розлучення з чоловіком, аби присвятити себе театральній кар’єрі. Її сценічний псевдонім походить від назви рідного села — Заньки.
Останні роки і смерть
Марія Заньковецька продовжувала виступати й пропагувати український театр до останніх років життя. Вона померла 4 жовтня 1934 року в Києві і була похована на Байковому кладовищі.