Маріуполь — місто, яке стоїть на березі Азовського моря, ніби уважний спостерігач, що пам’ятає все: і дні сонячні, і бурі, і тихі вечори, коли хвилі лише шепотіли свої секрети. Старі фотографії міста — це не просто знімки: це маленькі вікна у час, коли все ще було спокійно, але вже з відчуттям того, що історія завжди крутиться поруч.
Азовсталь на кадрах виглядає як величезний механічний організм, створений одночасно людьми і степом: труби, цехи, величезні кранові балки — ніби гігантські скелети металевого дракона, що спить у місті. Робітники ходять між цими гігантами, і здається, що вони можуть домовитися з металом — такий собі німий контракт: «Ми тебе змайстрували, а ти не лякай нас».