Операція «Шторм‑333» — спеціальна військово‑розвідувальна операція Радянського Союзу 27 грудня 1979 року, що стала початком широкомасштабного радянського вторгнення в Афганістан і відліком майже десятирічної радянсько‑афганської війни. В її рамках радянські війська штурмували резиденцію афганського лідера Хафізулли Аміна в Кабулі та усунули його від влади, після чого встановили контроль над ключовими урядовими об’єктами у столиці.
Історичний контекст
У 1978 році в Афганістані відбулася Саурська революція, в результаті якої до влади прийшов Народно‑демократичний уряд. Спочатку лідером був Нур Мухаммад Таракі, але у вересні 1979 року він був повалений і вбитий його соратником Хафізуллою Аміном, що призвело до загострення відносин із Москвою. Радянське керівництво, побоюючись ослаблення впливу в Кабулі, вирішило змінити режим на більш лояльний і стабільний.
Планування операції
Операцію готували як частину загального плану вторгнення Радянського Союзу в Афганістан під кодовою назвою «Байкал‑79». Основною метою був швидкий штурм резиденції Аміна — палацу Тадж‑Бек у столиці — і усунення його та оточення відданих йому сил. До виконання залучили підрозділи радянських спецслужб (КДБ) і розвідувальні частини ГРУ разом із десантними військами.
Хід операції
Операція розпочалася ввечері 27 грудня 1979 року. Кілька сотень радянських спецназівців та десантників атакували Тадж‑Бек‑Палац, де перебував Амін з охороною. Після інтенсивного бою афганські війська зазнали значних втрат, частина з них здалася в полон. Сам Хафізулла Амін був захоплений і загинув у ході чи після бою.
Разом із штурмом палацу радянські сили одночасно захопили інші урядові будівлі в Кабулі — Міністерство внутрішніх справ, будівлю Генерального штабу та інші ключові об’єкти. Операція завершилася до ранку 28 грудня 1979 року, після чого радянське командування встановило новий уряд під контролем Москви.
Наслідки та значення
Операція «Шторм‑333» стала точкою неповернення у стосунках між СРСР і Афганістаном, ознаменувавши початок повномасштабної радянської військової присутності, що тривала з 1979 до 1989 року. За цей час радянські війська зазнали великих людських та матеріальних втрат, а конфлікт перетворився на одну з найбільш тривалих і затратних воєн у сучасній історії СРСР.
Учасники операції
Основну ударну силу складали елітні підрозділи радянських спецслужб, включно з групами Альфа і Вимпел КДБ, а також частини спеціального призначення ГРУ та повітряно‑десантних військ. Сили супротивника включали президентську гвардію та частини Афганської національної армії, розташовані навколо палацу і в місті.
Оцінки та історична пам’ять
У радянській історіографії операція зазвичай оцінюється як успіх, що дозволив реалізувати політичні цілі Москви. Водночас у сучасних дослідженнях її розглядають як початок конфлікту з далекосяжними негативними наслідками для Афганістану, самого СРСР і міжнародної політики холодної війни.