Бохай (також Пархе, кор. 발해, кит. 渤海) — ранньосередньовічна держава, що існувала у 698–926 роках на території Маньчжурії, північної Кореї та Примор’я Далекого Сходу. Вона виникла після падіння держави Когурьо і стала однією з найрозвиненіших політичних утворень Східної Азії свого часу, поєднуючи корейські, тунгусо-маньчжурські та китайські культурні традиції.
Походження та заснування
Бохай був заснований у 698 році після повстання колишнього когурьоського генерала Де Чо-йона (Да Цзоюна) проти влади держави Танської імперії.
Після поразки Когурьо частина її еліти та населення відступила на північ і схід, де сформувала нову державу. Бохай став спадкоємцем політичних традицій Когурьо, але також активно запозичував інституції Танського Китаю.
Назва
Назва «Бохай» походить від китайського топоніма Бохайської затоки, але сама держава використовувала різні самоназви:
- Бохай (китайська традиція)
- Пархе (корейська традиція)
- у власних документах — варіанти з титулом «Велика держава»
Територія та географія
Бохай займав величезну територію:
- південна Маньчжурія
- північ Корейського півострова
- Приморський край сучасної Росії
- частково Амурський регіон
Столиця держави неодноразово переносилася.
Столиця та адміністративний устрій
Бохай мав складну систему управління з кількома столицями:
- Сангйонг (верхня столиця)
- Донгйонг (східна столиця)
- Чжунйонг (центральна столиця)
- Нанйонг (південна столиця)
- Сеогйонг (західна столиця)
Ця система відображала вплив китайської адміністративної моделі.
Політичний устрій
Держава мала монархічну систему:
- правитель носив титул «ван» (король)
- існувала аристократична еліта
- бюрократія була частково запозичена з Танської системи
Бохай вважався регіональною імперією з високим рівнем централізації.
Населення
Етнічний склад був різноманітним:
- нащадки когурьоських корейців
- племена мохе (тунгусо-маньчжурські народи)
- китайські переселенці
Це робило Бохай мультикультурною державою.
Економіка
Землеробство
Основою економіки було:
- вирощування рису
- проса
- сої
Ремесла
Бохай мав розвинене ремісництво:
- кераміка
- металообробка
- текстиль
Торгівля
Держава активно торгувала з:
- Японією періоду Нара
- Танським Китаєм
- племенами Маньчжурії та степів
Експорт включав хутро, ремісничі вироби та сільськогосподарську продукцію.
Культура та релігія
Релігія
У Бохаї співіснували:
- буддизм
- конфуціанство
- місцеві шаманські вірування
Культура
Бохайська культура поєднувала:
- корейські традиції Когурьо
- китайську писемну культуру
- тунгуські елементи
Археологічні знахідки свідчать про високий рівень мистецтва та архітектури.
Писемність і освіта
Бохай використовував:
- китайську писемність
- систему державних іспитів (частково)
Освіта орієнтувалася на конфуціанську модель.
Зовнішня політика
Відносини з Китаєм
Бохай визнавав формальну васальну залежність від Танської імперії, але фактично залишався автономним.
Відносини з Японією
Бохай підтримував активні дипломатичні та торгові контакти з Японією, яка вважала його спадкоємцем Когурьо.
Конфлікти зі степовими народами
Держава періодично конфліктувала з киданями та іншими кочовими племенами.
Занепад і падіння
У X столітті Бохай опинився під тиском киданської держави Ляо.
У 926 році Бохай був завойований киданями та ліквідований як незалежна держава. Частина еліти була переселена, інші регіони були інтегровані до імперії Ляо.
Спадщина
Історична спадщина
Бохай вважається:
- спадкоємцем Когурьо
- важливою частиною історії Маньчжурії та Кореї
- однією з ранніх регіональних імперій Східної Азії
Сучасні інтерпретації
Історія Бохаю є предметом дискусій:
- у Кореї його часто розглядають як корейську державу
- у Китаї — як частину історії північно-східних регіонів
- у Росії — як елемент історії Далекого Сходу
Археологічні дослідження
Розкопки виявили:
- залишки міст і фортець
- буддійські храми
- поховання еліти
- предмети торгівлі
Ці дані підтверджують високий рівень розвитку держави.
Бохай був потужною середньовічною державою Східної Азії, що поєднувала різні культурні традиції та відігравала важливу роль у міжнародній політиці VIII–X століть. Його спадщина залишається важливою для розуміння історії Кореї, Маньчжурії та всього регіону Далекого Сходу.