Джунгарське ханство (монг. Зүүнгар Улс, Zünγar Ulus), також відоме як Дзунгарське ханство чи Джунгарія, — кочова державна формація ойратських (західно‑монгольських) племен, що існувала приблизно 1634/1635–1755/1758 років на території сучасних північного Сіньцзяна (Китай), частини Монголії, Росії, Казахстану і Киргизстану.

Назва джунгари/дзунгари походить від монгольських слів, що означали «ліве крило/ліва рука» (у військовій термінології часів Чингісхана), оскільки ойрати історично входили до лівого крила монгольської армії.

Територія і населення Джунгарського ханства

У період найвищого розквіту ханство займало величезну територію Центральної Азії — від південної Сибіру на півночі до Киргизстану на півдні, від сучасного Заходу Монголії до Казахстану на заході і до Великої китайської стіни на сході. Ядром була Джунгарія — степи й гори навколо Тянь‑Шаню та Алтаю.

Площа держави становила кілька мільйонів квадратних кілометрів, а населення на піку — приблизно 600 000–1 200 000 осіб.

Населення складалося переважно з ойратів — західних монголів, які сповідували тібетське буддизм як домінуючу релігію, підтримуючи тісні зв’язки з Далай‑ламою.

Політичний устрій Джунгарського ханства

Джунгарське ханство мало кочову феодально‑монархічну структуру. Правителі носили титул хунтайджі (Khong Tayiji) — подібно до «крон‑принца» або «володаря». Устрій базувався на традиціях ойратських племен, поділі на аймаки, отоки та інші адміністративно‑родові одиниці.

У 1640 році було проведено конгрес ойратських князів, на якому ухвалили Великий кодекс законів (Oirat Ike tsaajin bichin), що регулював внутрішні стосунки, політичну єдність і відносини з сусідами.

Ключові правителі

  • Ердени‑Батур (Erdeni Batur) — засновник ханства (правив 1634–1653), що укріпив державу, створив столицю Хобак Сарі і провів перші військові успіхи.
  • Галдан Бошогту‑хунтайджі — один з найвідоміших правителів, що отримав духовний титул від Далай‑лами і розширив землі ханства, захопивши Таримський басейн (Altishahr).
  • Лама Дорджі, Давaчі (Dawachi) та Амурсана (Amursana) — останні володарі періоду занепаду. Особливо Амурсана, який повстав проти Цін і не зміг зберегти незалежність.

Військова історія Джунгарського ханства

Джунгари були одними з найбільш воєнізованих кочових народів своєї епохи:

Війни з сусідами

Казахсько‑дзунгарські війни (XVII–XVIII ст.)

Час: приблизно 1640–1750 рр.
Місце: степи сучасного Казахстану та прилеглі території Західного Сибіру, Монголії і Джунгарії.
Сторони конфлікту:

  • Джунгарське ханство — ойратські племена, що займали землі Джунгарії, Тянь‑Шаню і Алтаю.
  • Казахські ханства — об’єднання трьох основних жуїв:
    • Старший жуз (південний Казахстан)
    • Середній жуз (центральний Казахстан)
    • Молодший жуз (північний Казахстан)

Причини конфлікту:

  1. Контроль над степовими пастбищами. Кочові племена обох сторін конкурували за території для скотарства.
  2. Торгівля та шляхи караванів. Джунгари прагнули контролювати торгові шляхи між Центральною Азією та Китаєм, що проходили через казахські степи.
  3. Політичний вплив і безпека. Джунгари хотіли поширити свій вплив на казахські ханства, які боролися за автономію та збереження влади своїх ханів.

Основні етапи

  1. 1640–1660 рр. — Перші зіткнення
    • Джунгари почали напади на південні казахські території.
    • Казахські племена організовували оборонні союзи, але часто зазнавали поразок через слабку централізацію ханств.
  2. 1660–1690 рр. — Активна експансія джунгарів
    • Галдан Бошогту посилює військовий тиск.
    • Казахські ханства, особливо Старший і Середній жузи, зазнають втрат у чисельності населення та худобі.
    • Початок формування союзів між казахськими ханствами для спільного опору.
  3. 1690–1720 рр. — Великі походи джунгарів
    • Джунгари захоплюють ключові фортеці, каравани і стратегічні території.
    • Казахські війська, очолювані хановими династіями, проводять оборонні рейди та партизанські операції.
    • Частина населення Старшого і Середнього жузів змушена мігрувати на захід (територія сучасного Казахстану і Росії).
  4. 1720–1750 рр. — Занепад джунгарів і стабілізація казахських земель
    • Після внутрішніх конфліктів Джунгарського ханства та втручання династії Цін джунгари ослабли.
    • Казахи відновлюють контроль над втраченими степами, зміцнюють фортеці і караван-сараї.

Наслідки війни

  • Демографічні втрати: Масові жертви серед мирного населення та скоту. Деякі джузи втратили до 30–50 % населення.
  • Міграції: Масове переселення казахських племен на захід і північ для збереження безпеки.
  • Військовий досвід: Казахи розвинули ефективну оборонну тактику проти кочових імперій.
  • Зміна політичного ландшафту: Ослаблення Джунгарського ханства на заході сприяло поступовому занепаду його влади в Центральній Азії.

Боротьба Джунгарського ханства з Халхінськими монголами

Час: приблизно 1688–1697 рр.
Місце: територія сучасної Монголії, особливо Халхінські степи та південні регіони Монголії.
Сторони:

  • Джунгарське ханство, очолюване Галданом Бошогту‑хунтайджі
  • Халхінські монголи — північно-східні монгольські племена (Халха), що перебували під покровом Халхінського ханства і підтримували відносини з Цінською династією

Причини конфлікту:

  1. Розширення Джунгарського ханства. Галдан прагнув об’єднати всі ойратські та монгольські племена під своєю владою.
  2. Політична конкуренція. Халхінські ханства відмовлялися визнавати владу Галдана та зберігали автономію.
  3. Стратегічне розташування. Контроль над Халхінськими степами давав військову і торгову перевагу в Центральній Азії.

Основні етапи боротьби

  1. 1688 р. — Перші походи Галдана
    • Джунгарські війська напали на південні Халхінські племена.
    • Галдан здобув низку перемог завдяки організованій кінноті та мобільній армії.
    • Халхінські ханства тимчасово були підкорені, частина місцевих вождів приєдналася до Джунгарії.
  2. 1690–1691 рр. — Розширення територій
    • Галдан продовжив походи на північ.
    • Джунгари контролювали більшість Халхінських степів, встановивши форти та каравани для забезпечення армії.
  3. 1691–1697 рр. — Втручання династії Цін
    • Халхінські ханства звернулися по допомогу до династії Цін (Китай).
    • Цін відправили війська для підтримки Халхи, що змусило Джунгарів відступити.
    • У 1697 році Галдан Бошогту загинув у війні або від хвороби (точні обставини суперечливі), що ознаменувало кінець активної кампанії проти Халхи.

Наслідки конфлікту

  • Невдала спроба об’єднання монголів. Галдан не зміг підкорити Халхінських монголів остаточно.
  • Ослаблення Джунгарського ханства на півночі. Після смерті Галдана війська ханства втратили стратегічну ініціативу.
  • Зростання впливу Цін. Династія Цін зміцнила контроль над Халхінськими монголами та східними степами.
  • Тривалий конфлікт між ойратами і халхами. Цей конфлікт заклав підґрунтя для подальшої інтеграції Монголії в політичну систему Цін.

Конфлікти Джунгарського ханства з Московією

Час: приблизно 1650–1750 рр.
Місце: прикордонні райони Сибіру, Алтаю та західної Джунгарії (територія сучасного Російського Алтаю, Південної Сибіру і Казахстану).
Сторони:

  • Джунгарське ханство — ойратські племена, що контролювали Джунгарію та Алтайські степи.
  • Московська держава — прикордонні війська (казаки, остроги), що розширювали вплив у Сибіру.

Причини конфлікту:

  1. Контроль над торговими шляхами. Джунгари прагнули контролювати транзит караванів між Центральною Азією і Сибіром.
  2. Пастбища і прикордонні території. Кочові племена Джунгарії часто переходили через кордони Московії, що викликало конфлікти.
  3. Політичний вплив. Москва прагнула встановити союзні відносини з казахами та монголами, щоб ослабити Джунгарію.

Основні етапи конфлікту

  1. 1650–1680 рр. — Перші зіткнення
    • Джунгари почали напади на прикордонні російські фортеці (остроги) і торгові каравани.
    • Російські війська відповідали оборонними експедиціями, але масштабних воєн поки не було.
  2. 1680–1720 рр. — Підтримка союзів і дипломатія
    • Джунгари підтримували контакти з казахськими ханствами, щоб контролювати прикордонні території.
    • Росія зміцнювала остроги на річках Іртиш, Об і Алтай, створюючи прикордонні укріплення.
    • Відбувалися незначні бойові зіткнення, які зазвичай закінчувалися миром і обміном подарунками для стабілізації кордонів.
  3. 1720–1750 рр. — Занепад Джунгарії та обмежена конфронтація
    • Внутрішні конфлікти в Джунгарському ханстві (повстання Амурсани) ослабили контроль над Сибірським кордоном.
    • Росія почала активно встановлювати торгові та дипломатичні відносини з ойратами і казахами, щоб обмежити вплив Джунгарії.
    • За деякими джерелами, дійшло до локальних бойових зіткнень казаків із джунгарськими племенами, але великої війни між державами не було.

Наслідки конфліктів

  • Зміцнення московитських кордонів у Сибіру. Виникли остроги, торгові пункти та форти, які забезпечували контроль над степовими районами.
  • Обмеження впливу Джунгарського ханства на півночі. Ослаблення прикордонного контролю сприяло майбутньому втручанню Цін.
  • Налагодження контактів з казахами. Москва укріпила союзні відносини з місцевими ханствами для стримування джунгарів.
  • Військовий досвід і стратегії. Локальні конфлікти показали, що кочові армії можуть завдати шкоди, але великі постійні війська (як у Московії) забезпечують стабільний контроль територій.

Завоювання і експансія Джунгарського ханства

Підкорення Таримського басейну (Altishahr) Джунгарським ханством

Час: 1680–1688 рр.
Місце: Таримський басейн (сучасний південний Сіньцзян, Китай)
Сторони:

  • Джунгарське ханство, очолюване Галданом Бошогту‑хунтайджі
  • Чагатайське ханство (останнє) — ісламські тюркські правителі регіону Altishahr («Шість міст»)

Причини конфлікту:

  1. Розширення Джунгарського ханства. Галдан прагнув захопити стратегічно важливі торгові і військові точки.
  2. Контроль над торговими шляхами. Таримський басейн лежав на перехресті шовкового шляху, що робило його важливим для економіки Джунгарії.
  3. Завоювання та політичний вплив. Джунгари прагнули поширити свій авторитет на всі ойратські та сусідні народи Центральної Азії.

Основні події

  1. 1680 р. — Початок кампанії Галдана
    • Джунгарська армія рушила на південь, спершу захопивши прикордонні оази Таримського басейну.
    • Війська рухалися через пустельні райони, долаючи складні умови та опір місцевих феодалів.
  2. 1682–1685 рр. — Поступове підкорення міст
    • Джунгари захопили ключові міста та оази: Кашгар, Яркенд, Хотан.
    • Місцеві чагатайські ханства намагалися чинити опір, але їхні сили були розрізнені та слабкі.
  3. 1688 р. — Повна підкорення Таримського басейну
    • Джунгари встановили контроль над усіма «Шістьма містами» (Altishahr).
    • Незалежність Чагатайського ханства завершилася.
    • Галдан встановив систему адміністративного контролю через васальних правителів, одночасно зберігаючи місцеву ісламську еліту.

Наслідки підкорення

  • Політичні зміни: Джунгари стали домінуючою силою в Таримському басейні.
  • Контроль торгових шляхів: Джунгари отримали вплив на шовковий шлях, що забезпечило економічні та стратегічні переваги.
  • Військові успіхи Галдана: Підкорення Altishahr зміцнило його авторитет серед ойратських племен і інших центральноазійських народів.
  • Культурний вплив: Джунгари підтримували співіснування місцевих мусульманських правителів, але здійснювали контроль через військову присутність і васальні структури.

У 1680–1688 роках Джунгари підкорили Таримський басейн (Altishahr), що завершило незалежність останнього Чагатайського ханства.

Похід Джунгарів у Тибет (1717–1720)

Час: 1717–1720 рр.
Місце: Тибет (особливо Лхаса та прилеглі райони)
Сторони:

  • Джунгарське ханство — під керівництвом ослаблених кланів після внутрішніх конфліктів, частково за участю Амурсани
  • Тибет — під владою Далай-лами та місцевих феодальних структур
  • Династія Цін (Китай) — втрутилася для вигнання джунгарів і встановлення контролю над Тибетом

Причини походу

  1. Внутрішні конфлікти в Джунгарії. Ослаблення влади після смерті Галдана спричинило боротьбу між кланами, частина з яких шукала нові території.
  2. Стратегічні та релігійні мотиви. Джунгари прагнули контролювати Тибет, де знаходився центр тибетського буддизму (Далай-лама), щоб легітимізувати свій авторитет.
  3. Контроль торгових шляхів. Тибет лежав на маршрутах до Індії та Центральної Азії, що давало економічні вигоди.

Хід подій

  1. 1717 р. — Вступ до Тибету
    • Джунгари вторглися в Тибет, використовуючи слабкість місцевих сил.
    • Вони швидко захопили Лхасу, тимчасово встановивши свою владу.
    • Війська Джунгарії знищили частину тибетської еліти і контролювали ключові адміністративні центри.
  2. 1718–1719 рр. — Конфлікти з місцевими силами
    • Місцеві тибетські феодали і монастирі намагалися протидіяти окупантам.
    • Джунгари утримували Лхасу, але постійно стикалися з партизанським опором.
  3. 1720 р. — Вторгнення військ династії Цін
    • Цінська династія направила експедиційні війська до Тибету.
    • Джунгари були витіснені і повністю втратили контроль над Лхасою.
    • Після цього Цін встановили адміністративний контроль над Тибетом, залишивши Далай-ламу номінальним духовним керівником.

Наслідки походу

  • Короткочасне ослаблення Джунгарії. Поразка показала, що ханство не здатне контролювати віддалені та густонаселені території без постійної адміністрації.
  • Закріплення впливу Цін у Тибеті. Після вигнання джунгарів Китай остаточно встановив свій контроль над тибетськими справами.
  • Втрата престижу Джунгарського ханства. Поразка в Тибеті послабила міжнародний авторитет Галданових наступників.
  • Релігійні наслідки. Джунгари не змогли встановити свій контроль над тибетським буддизмом, що залишився під захистом Цін.

Падіння та знищення Джунгарського ханства

Падіння Джунгарського ханства було пов’язане з тривалими конфліктами і втручанням династії Цін (Qing):

  • У середині XVIII століття між ханами Джунгарії спалахнула громадянська війна, яка ослабила державу.
  • 1755–1758 рр. — Цін започаткував масштабне військове вторгнення, використавши внутрішній розкол і повстання Амурсани.
  • Наслідком стало масове винищення ойратів: за оцінками, до 70–80 % населення Джунгарії загинуло, а сам народ практично припинив існування як політична сила.

Ця кампанія стала частиною так званих «Десяти великих походів» імператора Цяньлуна і завершилася створенням китайської адміністративної одиниці Сіньцзян (Xinjiang — «Нові кордони») на колишніх землях ханства.

Культура та спадок Джунгарського ханства

Незважаючи на кочовий спосіб життя, джунгари розвинули:

  • мішану агро‑пасторальну економіку з ремісництвом і гірничоробними підприємствами;
  • власні закони і кодекси;
  • зв’язки з тибетським буддизмом і розвиток писемності серед ойратів (todo bichig — “чітке письмо”).

Після падіння ханства частина ойратів розсіялася: деякі стали калмиками на Волзі, інші осіли в Сибіру чи інтегрувалися в сусідні народи.

Значення Джунгарського ханства в історії

Джунгарське ханство — остання велика кочова імперія Євразії після Монгольської імперії; його історія демонструє перехід від панування кочових держав до домінування осілих імперій (Росія, Цін).

Його війни і контакти суттєво вплинули на історію Центральної Азії, Казахстану, Монголії та Сіньцзяна, включно зі змінами етнічної карти регіону.

Чудово! Ось детально підготовлена хронологія основних подій Джунгарського ханства та біографії найвпливовіших ханів у форматі, що нагадує енциклопедію. Я додав точні дати і логічний порядок для легкого розуміння.

Хронологія подій Джунгарського ханства

XVII століття

  • 1634 — Заснування Джунгарського ханства Ердені‑Батуром. Початок централізації ойратських племен.
  • 1640 — Конгрес ойратських князів, ухвалення Великого кодексу законів (Ike tsaajin bichin).
  • 1640–1653 — Правління Ердені‑Батура; створення столиці Хобак Сарі, зміцнення армії і політичної структури.
  • 1653 — Смерть Ердені‑Батура; початок правління його наступників.
  • 1661–1670 — Внутрішні конфлікти між ойратськими племенами; посилення ролі Галдана Бошогту‑хунтайджі.

XVIII століття

  • 1680–1688 — Джунгари завойовують Таримський басейн (Altishahr), ліквідуючи залишки Чагатайського ханства.
  • 1690–1697 — Війни з Халхінськими монголами; Галдан Бошогту розширює територію ханства на північ і захід.
  • 1717 — Джунгари вторгаються в Тибет. Короткочасна окупація перед втручанням військ династії Цін.
  • 1720 — Війська Цін відтісняють джунгарів з Тибету.
  • 1720–1750 — Період занепаду: внутрішні конфлікти між кланами і зростання залежності від сусідів.
  • 1755 — Початок вторгнення династії Цін; початок кампанії проти Джунгарії.
  • 1755–1758 — Масове знищення ойратів і остаточне падіння Джунгарського ханства. Територія включена до складу Сіньцзяну.

Найвпливовіші правителі Джунгарського ханства

1. Ердені‑Батур (Erdeni Batur)

  • Роки життя: 1592–1653
  • Правління: 1634–1653
  • Досягнення:
    • Заснував Джунгарське ханство.
    • Уклав перший Великий кодекс законів ойратів.
    • Створив столицю Хобак Сарі та централізував владу над племенами.
    • Розвивав дипломатичні стосунки з династією Цін та Тибетом.

2. Галдан Бошогту‑хунтайджі (Galdan Boshogtu Khutukhtu)

  • Роки життя: 1644–1697
  • Правління: 1671–1697
  • Досягнення:
    • Найвідоміший хан Джунгарії; духовний титул від Далай‑лами.
    • Розширив територію ханства на Таримський басейн і західну Монголію.
    • Організував військові кампанії проти Халхінських монголів та Цін.
    • Створив тимчасові союзні відносини з Московією.

3. Лама Дорджі (Lama Dorji)

  • Правління: 1727–1730
  • Особливості:
    • Був вождем у період внутрішніх конфліктів.
    • Його правління супроводжувалося розколом ханства і боротьбою з Амурсаною.

4. Амурсана (Amursana)

  • Роки життя: 1723–1757
  • Правління: 1753–1755 (як хан частини Джунгарії)
  • Досягнення та падіння:
    • Лідер повстання проти Цін.
    • Не зміг зупинити вторгнення китайської армії.
    • Загинув під час кампанії Цін, що ознаменувало кінець Джунгарського ханства.

Дещо інше: