Любомль – місто у Волинській області України. Має багату історію; це – одне із давніх, літописних міст України. Перша згадка про Любомль належить до 1287 року, коли Іпатіївський літопис розповідав про останні дні волинського князя, племінника Данила Галицького, Володимира Васильковича.
У Любомлі, кажучи сучасною мовою, було щось подібне до княжої “дачі”, куди князь дуже часто навідувався перепочити від “трудів праведних”. Саме Володимир Василькович звів поряд із своєю резиденцією православну церкву Святого Георгія (Юрія), котра, переживши чимало навал, пожеж, перебудов та інших перипетій, і нині вивищується над містом на радість своїх численних прихожан.
Під тиском наслідків монголо-татарської навали Галицько-Волинське князівство поступово занепадає, а його землі стають предметом тривалої боротьби сусідніх правителів, у підсумку якої місто 1340 року входить до складу великокняжої Литви.
Приблизно у 1370-х роках у місті з’явилася і стала активно розвиватися єврейська громада. для якої 1510 року в центрі міста звели чималу синагогу, архітектурно схожу на фортецю в стилі ренесансу, зруйновану радянською владою 1947 року, вже після Другої світової війни. Ця синагога була однією з найстаріших та найбільших в Україні і послужила зразком для інших синагог того часу.
У 1392 році, як розповідають тогочасні перекази, польський король Владислав II Ягайло повертався з походу, і біля Любомля його загони наткнулися на татарське військо. Король начебто поклявся, що в разі перемоги над ворогом він зведе у місті костел. Слова свого король дотримав – пізніше він звів у Любомлі костел Святої Трійці, відкритий 1412 року.
Костел, попри всі перипетії своєї історії (не раз йому довелося, крім культової споруди, виконувати також і роль фортеці, а за радянської влади, у середині ХХ століття, в його стінах розташовувалась навіть пилорама), уцілів до наших днів і нині належить до пам’яток архітектури національного значення. Богослужіння у стінах храму відновили на початку 1990-х після тривалих реставраційних робіт. До Другої Світової війни у храмі зберігалась чудотворна ікона Матері Божої Любомльської, котра нині знаходиться на території Польщі, а в любомльському костелі – її точна копія.
1541-го року місто отримало Магдебурзьке право, проте воно мало обмежений характер. Після Люблінської унії 1569 року (об’єднання Польщі та Литви в єдину державу) Любомль, як і все Любомльське староство, не був включений до новоутвореного Волинського воєводства, а був приєднаний до Холмської землі.
Мешканці міста брали активну участь у національно-визвольній війні середини XVII століття під проводом Б. Хмельницького, однак у підсумку Любомль так і залишився під Польщею. . В 1659 р. місто разом зі староством дістав у володіння гетьман України Іван Виговський. Також до до міської історії має стосунок Павло Тетеря, котрий у 1660 р. займав тут посаду адміністратора.
1768 року Любомль стає володінням великого польського магната, гетьмана Польщі, графа Францішека Ксаверія Браницького як подарунок за врятоване на сеймовому засіданні 1762 року життя майбутнього короля Польщі Станіслава Августа Понятовського. У 1782 році граф Браницький будує в місті величезний палац, але, на жаль, на сьогоднішній день збереглася лише його частина.
Після третього поділу Польщі, в результаті затяжних військових дій, у 1795 році Західна Волинь, і Любомль в тому числі, входять до складу Росії. Любомль стає волосним центром Володимир-Волинського повіту Волинської губернії.
Під час наполеонівських воєн, 1812 року, в Любомлі проходила північна лінія дислокації військ третьої російської армії генерала О. П. Тормасова, тут же протягом певного часу розміщувався і його штаб.
Після закінчення війни Любомль ще понад чверть століття був власністю графа Браницького, йому належали пивоварний, цегельний, шкіряний заводи, трактир та з десяток корчем, аж поки у 1849 році царський уряд конфіскував володіння Браницьких.
Після скасування кріпосного права, в кінці XIX – на початку XX століття, в Любомлі відбувається прискорений розвиток промисловості і торгівлі. У 1874 році тут було прокладено залізничну колію і побудовано станцію. Окрім пивоварного заводу, чотирьох шкіряних підприємств та млина, у місті додатково запрацювали три потужні млини, лісопильний та винокурний заводи.
У 1883 році в Любомлі помер Леопольд Неміровський, польський художник, учасник польського національно-визвольного руху 1830-х років, за що був засуджений до страти, заміненої на 20 років сибірської каторги, відомий, серед іншого, рядом портретів декабристів.
Під час Першої світової війни і пізніше, з осені 1915-го по серпень 1920 р., місто перебувало під владою найрізноманітніших військ – німецьких, австро-угорських, польських. Економіка занепала, значна частина населення емігрувала на схід, населення міста зменшилось удвічі.
Під час автро-угорської окупації, 1918-го року, місто стало першим у світі, що випустило власні поштові марки, де були зображені міські пам’ятки – площа Ринок та місцеві храми.
Вдруге місцеві любомльські марки були випущені у 1944 році – під час німецької окупації – і через малий наклад нині є дуже рідкісними.
Після Ризького мирного договору 1921 року Любомль опинився під владою Польщі.
20 вересня 1939 року місто зайняли німці, але вже 24 вересня увійшли радянські війська і Любомль відійшов до УРСР у складі СРСР.
25 червня 1941 року Любомль знову окупували німецькі фашисти. Нацистський геноцид 1941-42 років знищив у місті єврейську громаду, було вбито майже всіх євреїв.
На відміну від 1941 року, коли довкола міста розгорнулися доволі потужні німецько-радянські бої, у липні 1944-го радянські війська, набравши сили після тривалих позиційних боїв довкола Ковеля, оволоділи Любомлем практично з ходу, рвонувши геть аж до Західного Бугу й далі на захід. Знову встановилася радянська влада, з якою, виходячи із власних ідеологічних засад, продовжувала вести непримиренні бойові дії, ген аж до початку 1950-х, УПА – Українська Повстанська Армія.
1950-80-ті роки стали для міста періодом поступового стабільного розвитку. З’явилися підприємства харчової, лісопереробної промисловості, налагодилася робота зв’язку, комунального господарства, медицини та освіти. У місті діяли дитячі садки, дві (з 1988-го – три) середніх школи, профтехучилище (нині – професійний ліцей).
Місто внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878
На Другий день Святої Трійці в Любомлі відзначають День міста.
