Девонський період (девон) – четвертий геологічний період палеозойської ери. Ран-ньодевонська епоха була вираженою геократичною епохою. На її протязі завершилися кале-донські тектонічні рухи. Розпочалися значні регресії моря, що підсилювалися значними під-няттями.
Глобальний клімат у девонський період був напрочуд м’яким: середні температури океану становили +25–0 градусів за Цельсієм (порівняно із 40–50 градусами у попередні ор-довицький та силурійський періоди). У девоні істотно змінилися фізико-географічні умови, які призвели до зміни флори і фауни.
Спорові псилофіти, примітивні папороті, плаунові, членистостеблові росли в зволожених і болотистих місцях, утворюючи густі зарості. Вони були до 30 м заввишки і до метра завтовшки. Розмножувалися спорами, які проростали в паросток лише у вологому середовищі. Перші насінні рослини на верхівках спеціалізованих листків мали насінні зачатки, які лежали відкрито на листках. Тому ці рослини і названо го-лонасінними.
Сухий жаркий клімат на материках спричинив висихання багатьох річок, озер, боліт, лагун, мілких внутрішньоконтинентальних морів. З водяних тварин виживали лише ті, які, крім зябер, що давали їм змогу жити у воді, мали ще й легені.