Старий Барський район — історична адміністративна одиниця Вінницької області в Україні, що існувала до 2020 року. На його території розташовано місто Бар, яке є адміністративним центром. Бар славиться своєю багатою історією та культурною спадщиною, починаючи з давніх часів.
Історія Бару:
Давній період історії Бара:
Бар має давню та багатогранну історію, що починається ще з прадавніх часів. На території міста були знайдені археологічні сліди різних цивілізацій. Зокрема, на східній околиці міста археологи виявили трипільське поселення, яке датується приблизно III тисячоліттям до н.е. На західній околиці міста знаходяться сліди скіфського поселення (середина I тисячоліття до н.е.) та черняхівської культури (близько IV століття н.е.).
Початок історії Бара: Документальна згадка про місто Бар (під назвою Ров) відноситься до 1401 року. Історик Михайло Грушевський вважав, що вже до 1405 року місто було населеним, а отже його заснування відбулося раніше. Проте, деякі історики стверджують, що Бар виник у середині XIV століття або навіть раніше. Місто розташовувалося на правому березі річки Рів, на місці сучасного села Чемериси-Барські.
Литовський та польський періоди: У середині XIV століття Бар переходить під контроль литовських феодалів, а з 1449 року стає частиною Польщі. Під польським правлінням місто зазнавало не тільки національного, а й релігійного гніту. Крім того, місто потерпало від нападів татар і волохів.
Одним із найтрагічніших моментів стало захоплення Бару татарами у 1452 році. Татарська орда, що вторглася на Поділля, захопила місто, пограбувала фортецю та забрала старосту Рея в полон. Замок був зруйнований, а деякі мешканці шукали притулку в сусідньому Зінькові, але потім повернулися в Бар, що вже відновлювався.
Будівництво нового замку: Через півстоліття, після знищення попереднього замку, було розпочато відновлення фортеці. Замок був відбудований і переданий в управління воєводі Станіславу Одровонжу. 1537 року важливу роль у розвитку Бара відіграла королева Бона Сфорца, дружина Сигізмунда І. Вона побудувала новий замок, надавши місту магдебурзьке право і герб, а також звільнивши його мешканців від податків. Саме з цього часу місто починає розвиватися як важливий торговий і культурний осередок.
Новий замок був зведений на іншому місці, проти старого, на протилежному березі річки, що дозволяло створити більш надійний захист. Замок спочатку був дерев’яним, збудованим з дубових зрубів. Він складався з п’яти двоповерхових дерев’яних башт, головна з яких містила браму, а на самому верху було розташовано дзвін.
Оборонні зміцнення: Бар і його замок були оточені глибоким рівом, заповненим водою з ставу, що додавало міцності оборонній системі. Місто було добре забезпечене зброєю, в тому числі мідними гарматами, гаківницями, аркебузами та великою кількістю куль. На момент 1552 року Бар мав в своєму арсеналі 4 великих гармати, три малих, а також іншу зброю.
Мурований замок: До XVII століття замок був значно перебудований і став повністю мурованим. Мурований замок мав квадратний план, з бастіонами або баштами на кутах. Оборонні стіни були висотою 6-7 метрів, з бійницями, що дозволяли вести оборону від нападників.
Перемоги та поразки: У XVI-XVII століттях Бар став важливим військовим об’єктом, за який часто точилися бої. У 1594 році в місті спалахнуло велике повстання під проводом Северина Наливайка та Григорія Лободи проти польських феодалів. Під час Визвольної війни українського народу 1648—1657 років, Бар став важливим стратегічним пунктом, який на деякий час потрапив під контроль козаків.
У 1648 році місто та замок були взяті полковником Максимом Кривоносом, і Бар тимчасово став резиденцією Богдана Хмельницького. Проте, після Андрусівського мирного договору 1667 року Бар залишався під польським контролем.
Турецька окупація та пізніша історія: У 1672 році Бар був захоплений турецькою армією і перебував під турецьким контролем до 1699 року, коли за Карловицьким миром Поділля, зокрема Бар, знову повернулося під владу Польщі.
Таким чином, історія Бара в давні часи була сповнена військових конфліктів, змін влади та активного розвитку оборонних споруд, що свідчить про важливість цього міста в історії Поділля та України загалом.
Бар у XVII столітті:
У середині XVII століття Бар став важливим військовим центром, коли коронний гетьман Станіслав Конецпольський переніс свою резиденцію сюди. Він наказав побудувати новий мурований замок, що замінив попередній дерев’яний, під керівництвом французького інженера Гійома Левассера де Боплана.
Протягом цього періоду місто також стало центром польсько-шляхетської реакції та католицизму, що викликало народні повстання. Одне з таких повстань проти польського гніту відбулося під керівництвом Семена Палія в 1702-1704 роках.
Барська конфедерація та гайдамацький рух:
У 1768 році в Барі виникло військово-політичне об’єднання польських магнатів — Барська конфедерація, яке активно боролося проти російського впливу. У результаті військових дій місто занепало, а замок почав руйнуватися.
У 30-х роках XVIII століття на території краю почався гайдамацький рух, що був одним із найважливіших народних повстань. Це також було одним із важливих факторів соціальних та політичних змін на Поділлі, що призвело до придушення повстань царськими військами.
Бар у складі Російської імперії:
З приєднанням Правобережної України до Росії у 1793 році Бар став частиною Російської імперії і увійшов до складу Могилівського повіту Подільської губернії. Це призвело до посилення кріпосницького гніту, а також поширення бандитизму під проводом Устима Кармелюка, одного з відомих діячів того періоду.
У другій половині XIX століття Бар став значним торгово-ремісничим містом, зокрема завдяки розвитку промисловості та інфраструктури. Зокрема, збудовано цукроварні, спиртзаводи, водяні млини і залізницю.
XX століття та сучасність:
У XX столітті Бар пережив численні важкі періоди, зокрема під час Першої світової війни, окупації німцями у Другій світовій війні, а також численні соціальні та економічні потрясіння в період революцій та боротьби за незалежність України.
Важливими подіями стали національні та соціальні революції 1905 року, участь у війнах за незалежність у 1917—1920 роках, а також величезні людські втрати під час Голоду в 1933 році, що залишили глибокий слід в історії.
З початку 20-х років XX століття Бар почав відновлювати свою промисловість, розвивати інфраструктуру та освітні заклади. Місто було електрифіковано у 1936 році, збудовано нові підприємства, школи, лікарні, а також відкрита бібліотека.
Після Великої Вітчизняної війни місто і район пережили нові зміни: розвиток сільського господарства, промисловості та культурного життя.
Найновіший період:
У 2001 році Бар відзначив 600-річчя з моменту своєї першої документальної згадки, що стало значущим етапом в історії міста. Сьогодні на території Барського району налагоджено видобуток мінеральних вод, таких як «Верхівська перлина» та «Барчанка», що є частиною економічного розвитку регіону.