ДПМ— модернізована версія радянського легкого кулемета ДП‑27, розробленого для піхоти. Прийнятий на озброєння під час Другої світової війни, ДПМ став одним з основних легких кулеметів піхотних підрозділів СРСР, замінюючи або доповнюючи старіші моделі.
Основною метою модернізації було підвищення надійності, поліпшення зручності використання (зокрема через поліпшення сошок та зміну розташування пружини віддачі) та адаптація до бойових умов.
Історія розробки та прийняття на озброєння
Базовий варіант — кулемет ДП‑27 (DP‑27) — був розроблений під керівництвом Василя Олексійовича Дегтярьова і прийнятий на озброєння в СРСР у 1928 році.
У 1943–44 роках була проведена модернізація ДП‑27, в результаті якої створено варіант DPM (DP Modernizovannyj) — «модернізований ДП».
У модернізацію увійшли поліпшення механізмів, зокрема перенесення пружини віддачі з однієї частини зброї, поліпшення сошок, додавання пістолетної ручки.
ДПМ використовувався в ході Другої світової війни, а також в післявоєнний час у різних збройних конфліктах, до 1950–60‑их років, коли почав поступово витіснятись новішими конструкціями.
Конструкція та технічні характеристики
Принцип дії і загальна будова
Кулемет працює за принципом газової автоматики (газовідвідна система, довгий хід поршня).
Замикання здійснюється через флаперне (клапанне) замикання — особливий механізм, де замикальні «лопатки» входять у зачеплення при віддачі для утримання затвора.
Живлення боєприпасів здійснюється через магазин‑тарілку на 47 патронів (pan magazine) для основного ДП / ДПМ.
У деяких варіантах (наприклад, RP‑46) застосовано стрічкове живлення.
Пружина віддачі у варіанті ДПМ була розташована в тубі, що виступає із задньої частини ресивера. Це вимагало зміни приклада та додавання пістолетної рукоятки.
Основні характеристики
Ось узагальнені технічні характеристики ДПМ:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Калібр | 7,62×54 мм R |
| Загальна довжина | близько 1270 мм (~1,27 м) |
| Довжина ствола | приблизно 604‑605 мм |
| Вага порожнього | близько 9,12 кг |
| Вага з зарядженим магазином | близько 11,5 кг |
| Живлення | 47‑патронний магазин‑тарілка; стрічка в RP‑46 |
| Темп стрільби | приблизно 550‑600 пострілів/хв |
| Початкова швидкість кулі | близько 840 м/с |
| Практична ефективна дальність | близько 800 м |
| Максимальна дальність прицільного бою | до ~1500 м |
Варіанти
Крім базового ДП і модернізованого ДПМ, існують інші варіанти та модифікації:
- DP‑27 (DP‑28) — оригінальна модель, до модернізації
- DPM — модернізована версія
- RP‑46 — подальша модернізація, із стрічковим живленням, збільшеним боєзапасом (200‑250 патронів), опціонально з пан‑магазином
- DT / DTM — версії для використання в бронетехніці (танках, БМП)
- DA / DA‑2 — авіаційні варіанти
- Type‑53 — китайська ліцензійна копія ДПМ
Операційна служба та використання
ДП і ДПМ активно використовувались у збройних силах СРСР під час Другої світової війни.
Також застосовувались у багатьох інших збройних конфліктах XX століття: Корейська війна, війна у В’єтнамі, китайсько‑японський конфлікт, внутрішні конфлікти, війни деяких колоніальних і постколоніальних держав.
Починаючи з 1950‑х, ДПМ та інші члени сімейства DP були поступово витіснені більш сучасними кулеметами, зокрема радянським РПД та пізніше — ПК/ПКС.
В деяких країнах залишались у запасі або на службі в другорядних підрозділах довше; також використовувались як трофейна зброя.
Переваги та недоліки
Переваги:
- Надійність у польових умовах
- Простота конструкції
- Порівняно просте обслуговування
- Досить добра точність і ефективність на середніх дистанціях (до ~800 м)
- Велика кількість вироблених, наявність запасних частин
Недоліки:
- Важкий і громіздкий магазин‑тарілка; повільна перезарядка
- Велика вага та довжина — знижена маневреність
- Темп стрільби не надто високий для свого класу
- Застаріла конструкція, обмежені можливості модернізації
Вплив і спадщина
ДПМ є важливим історичним зразком радянської стрілецької зброї, що ілюструє перехід від міжвоєнних конструкцій до повоєнних модернізацій. Він демонструє, як інженери адаптували старі моделі до нових умов ведення бою.
У культурному та історичному контексті ДП/DPM часто згадується в літературі, кіно, документах про Другу світову війну як символ радянської піхоти.
Часто використовується в колекціях, музеях, як експонат історичних армій та у військово-історичних реконструкціях.