Що таке час достеменно ніхто не знає. Втім, це моєна сказати про що завгодно) Однак, якщо час – це тільки наше суб’єктивне уявлення про.. рух?… зміни?… – то ми можемо ним керувати – наприклад запустити назад.
Є цікавий сюжет для фантастичного блокбастера – певна секта у світі починає агітувати всіх підряд запустити всі доступні їм годинники назад – і… час у світі починає рухатися назад – щось на кшталт фільму “Париж заснув”… тільки ще більш радикально.
Тут головне, що під час зйомок фільму таке справді не сталося)
День, коли час погодився повернутися назад
Часу ніхто ніколи не бачив, але всі говорять про нього так упевнено, ніби колись сиділи з ним за одним столом і ділили хліб. У цьому сенсі він нічим не відрізняється від страху чи любові — речей, які існують лише настільки, наскільки ми погоджуємось у них вірити.
У одному місті, яке не мало назви, щоб не прив’язувати себе до жодної епохи, з’явилася секта. Її члени не молилися і не обіцяли спасіння — вони лише тихо радили людям зробити просту річ: перевести всі годинники назад. Не на годину і не на день — а просто назад, проти звички, проти здорового глузду, ніби повертаючи щось загублене ще до народження.
Спершу це здалося жартом. Потім — дивною модою. Але коли останній годинник у місті зітхнув і підкорився, щось змінилося. Дощ почав падати в небо. Слова поверталися в роти тих, хто їх щойно вимовив. Старі фотографії поволі блідли до чистого паперу, а зморшки на обличчях зникали так само непомітно, як зникає сором у дитинстві.
Люди спершу зраділи, бо подумали, що отримали другий шанс. Але згодом виявилося, що разом із помилками зникають і спогади про те, чому вони були важливі. Матері забували імена своїх дітей, закохані — причини, через які колись зустрілися. І світ, очищений від часу, ставав дедалі порожнішим, ніби його повільно стирали зсередини.
Десь далеко, на знімальному майданчику фільму, режисер зупинив сцену і довго дивився на годинник, який вперто відмовлявся йти вперед. Він нервово засміявся і сказав, що це чудовий ефект, хоча ніхто не вмикав жодної камери.
І лише тоді всі зрозуміли: час ніколи не належав людям. Він просто терпляче дозволяв їм думати, що це так — аж поки хтось не спробував повернути його назад.