Вінір — це облицювальна оболонка для зубів, один із методів реконструкції зуба, який виготовляється з пластику або кераміки. При цьому шар матеріалу, що накладається на зуб – це пластина товщиною від 0,2 мм, наклеюється на лабіальну, тобто губну сторону зуба і виконує естетичну, відновлювальну, маскувальну, фонетичну та аліментарну функції Вініри можуть покращити естетику посмішки та захистити поверхню зуба від пошкоджень.
За допомогою вінірів можна компенсувати невеликі зміщення зубів, зубні проміжки, колір зубів і місцеві зміни кольору. Тому їх зазвичай наносять на передні зуби.
Вініри дуже тонкі і напівпрозорі. Керамічний матеріал, який використовується, є хімічно інертним, що означає, що він не розчиняється в ротовій порожнині і тому є біологічно сумісним.
Існує два основних типи матеріалів, які використовуються для виготовлення вінірів: композит і стоматологічна порцеляна.
Композитний вінір може бути безпосередньо розміщений (нарощений у роті) або опосередковано виготовлений зубним техніком у зуботехнічній лабораторії, а потім прикріплений до зуба, як правило, за допомогою смоляного цементу. Термін служби композитного вініра становить близько чотирьох років.
Порцеляновий вінір може бути виготовлений лише зовнішньо. Коронка з повним вініром – це, по суті, реставрація, яка покриває всі коронкові поверхні зуба.
Винахідником вінірів вважається американський дантист Чарльз Пінкус, який з 1928 року таким чином покращував зовнішність голлівудських зірок.
У 1930-1940-х роках стоматологи почали виготовляти порцелянові та композитні вініри, але проблема полягала в тому, як їх назавжди приклеїти вініри до зубів.
У 1950-х роках Майклу Буонокору вдалося матувати емаль, що дозволило краще зчепити вініри.
Лише у 1980-х роках два стоматологи, Джон Р. Каламіята Р. Дж. Сімонсен, покращили довговічність порцелянових вінірів, використовуючи засоби для травлення зубів і склеювальні смоли