Старий Прилуцький район — колишній адміністративно-територіальний район Чернігівської області, який існував з 1923 до 2020 року. Район був ліквідований в рамках адміністративно-територіальної реформи в Україні. Ось детальний структурований опис цього району:

1. Загальні відомості

  • Розташування: Південна частина Чернігівської області, межує з Бобровицьким, Ніжинським, Ічнянським, Варвинським, Срібнянським районами Чернігівщини, Пирятинським районом Полтавської області, а також Згурівським та Яготинським районами Київської області.
  • Площа: 1,8 тис. км².
  • Населення: 40,87 тис. осіб (за даними на момент ліквідації).
  • Адміністративний центр: Місто Прилуки обласного підпорядкування.

2. Географія та природні умови

  • Рельєф: Район знаходиться в Придніпровській низовині, в зоні лісостепу.
  • Природні ресурси: Ліси (дуб, береза, граб, липа) займають 16,8 тис. га, основна річка — Удай.
  • Корисні копалини: Нафта, природний газ, торф.
  • Ґрунти: Чорноземні.

3. Транспорт та інфраструктура

  • Залізниці: Чернігів-Гребінка, Прилуки—Бахмач.
  • Автошляхи: Чернігів—Полтава, Прилуки—Київ, Прилуки—Ромни.
  • Населені пункти: У районі знаходиться 100 населених пунктів.

4. Історія

  • Давні часи: Перше поселення людей на території Прилуччини відноситься до пізнього палеоліту. В епоху бронзи на території знайдено поселення і кургани.
  • Київська Русь: В період Київської Русі територія була густо заселена, і на ній налічувалося багато городищ.
  • XIV-XVII ст.: Прилуччина перебувала в складі Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої, а пізніше Московії.
  • Визвольна боротьба: У XVII столітті Прилуччина була частиною Прилуцького козацького полку, створеного Богданом Хмельницьким у 1648 році.
  • XIX ст.: Прилуччина була важливим економічним і культурним центром. У 1802 році Прилуцький повіт увійшов до складу Полтавської губернії.
  • XX ст.:
    • Колективізація: У 1929 році розпочалася примусова колективізація, а в 1931 році — Голодомор.
    • Окупація: Під час Другої світової війни Прилуччина була окупована нацистами в 1941 році, а її звільнення відбулося у вересні 1943 року.
    • Радянський період: Після війни район почав відновлюватися, а в 1960 році були відкриті родовища нафти і газу.

5. Економіка

  • Підприємства: У районі функціонують 392 підприємства, з яких 367 мають юридичний статус, а 25 — без юридичного статусу (філії). Серед них:
    • Промисловість: 8 підприємств, що займаються переробкою сільськогосподарської продукції.
    • Видобуток нафти і газу: Прилуцький район є одним з важливих регіонів для видобутку нафти і газу в Україні.
    • Основне підприємство: «Пожспецмаш» (смт Ладан) — виробляє пожежні автомобілі, знаряддя для обробітку землі та причепи-зерновози.
  • Сільське господарство: Район також має розвинене аграрне виробництво, зокрема існує 33 агроформування, серед яких товариства з обмеженою відповідальністю, приватні сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства.

6. Природно-заповідний фонд

Прилуччина славиться своєю природною красою і має кілька природних територій, які охороняються законом:

  • Ботанічні заказники: Бабки, Боярське, Голубівка, Діброва-І, Кут, Левен, Пасічне, Скиток, Шапранівка.
  • Гідрологічні заказники: Бунилівське, Гетьманщина-Свидок, Густинський, Заїздський, Обичівський, Пирогівський, Полівщина, Приміське, Ряшківський, Удайцівський.
  • Ентомологічні заказники: Охинський, Яблунівський.
  • Ландшафтні заказники: Бакумова Гора, Сосна.
  • Ботанічні пам’ятки природи: Багатовіковий дуб «Велетень», Багатовіковий дуб «Три брати», Дуб Богданівський.
  • Заповідні урочища: Івківці, Три ярки.

7. Культура та освіта

  • Освітні заклади: До 1887 року в Прилуцькому повіті було 64 навчальних заклади, в яких навчалося понад 4600 учнів.
  • Культура: Прилуччина має багаті традиції, зокрема пов’язані з козацтвом, народною музикою та обрядовістю. На території району знаходяться пам’ятки культури, в тому числі парки та історичні місця.

Дещо інше: