Тамбора (Mount Tambora) — великий стратовулкан, розташований на північному узбережжі острова Сумбава у провінції Західна Нуса‑Тенґґара, Індонезія. Він відомий тим, що спричинив найпотужніше і найруйнівніше виверження в історії людства у 1815 році. Сьогодні вулкан залишається важливим об’єктом вулканологічних досліджень завдяки своїй історії, геологічним характеристикам та потенційним природним ризикам.
Географія
Тамбора розташована на острові Сумбава, що входить до архіпелагу Малих Зондських островів (Lesser Sunda Islands).
До виверження 1815 року висота вулкана досягала приблизно ≈4300 м над рівнем моря, після катастрофи вона знизилася до ≈2850 м. У результаті вибуху утворилася велика кальдера діаметром 6–7 км.
Геологічний характер
Тамбора — стратовулкан, що складається з шарів лави, пемзи та вулканічного попелу, накопичених у результаті численних вивержень. Такі вулкани характерні для зон субдукції, де океанічна плита занурюється під континентальну.
Історія активності
Перед катастрофічним виверженням 1815 року вулкан тривалий час перебував у відносному спокої. Перші ознаки активності місцеві жителі помітили ще у 1812 році, але справжнє виверження почалося 5 квітня 1815 року і тривало до середини липня того ж року. Основні катастрофічні вибухи відбулися 10–11 квітня 1815 року.
Виверження 1815 року
Виверження 1815 року вважається найпотужнішим за величиною виверженням у записаній історії (Вулканічний індекс вибуховості — VEI 7) і спричинило глобальні наслідки.
Обсяги викидів і локальні наслідки
- Під час кульмінації було викинуто до ~150 км³ вулканічного матеріалу (пірокластичні потоки, попіл і гази).
- Місцеві поселення були зруйновані; загинуло безпосередньо ≈10 000 людей, а загалом від наслідків голоду, хвороб і руйнувань — ≈60 000–90 000 осіб на Сумбаві та сусідніх островах.
- Утворилася кальдера діаметром 6–7 км і глибиною ≈1 100–1 250 м.
Глобальний кліматичний вплив
Викинуті сірковмісні аерозолі потрапили у стратосферу й поширилися по всій планеті, послабивши сонячне випромінювання на поверхні Землі. Це призвело до зниження глобальної середньої температури на кілька градусів у 1816 році.
Наслідком стало явище, відоме як «рік без літа», коли весна й літо були надзвичайно холодними у Північній півкулі, що спричинило неврожаї, голод і соціальні потрясіння в Європі, Північній Америці та Азії.
Подальша активність
Після 1815 року вулкан мав менші виверження у 1880 та 1967 роках, а також сейсмічні спалахи активності у 2011–2013 роках. Вулкан вважається сплячим, але не повністю загаслим, оскільки регіон залишається сейсмічно активним.
Вплив на людство і природу
Катастрофа 1815 року суттєво вплинула на:
- Людські спільноти — смерть, руйнування, голод і хвороби
- Глобальний клімат і екосистеми — температурні аномалії, неврожаї, зміни погодних режимів
Наукові та історичні дослідження
Виверження надихнуло численні дослідження вулканічної динаміки, глобального кліматичного впливу вулканів та історії людства. Наприклад, керни льодовикових свердловин у Ґренландії містять підвищений вміст сірки, що є прямим доказом глобального впливу вулканічних аерозолів.
Сучасний стан
Сьогодні Тамбора зберігає зменшену вершину і широку кальдеру, що є важливим об’єктом для вулканологів, геологів і туристів. Пірокластичні відклади та попіл залишилися на схилах, а навколишній ландшафт зберігає сліди давньої катастрофи.