Фірцик – це Свирид Петрович Голохвостий.
Але з Західної України, і з певним французьким акцентом).
Залицяльник з показово французькими манерами.
За смислом це близько до понять “фраїр” (залицяльник, наречений) і “фраїрочка” (кохана, наречена).
Фраїру, фраїру, я тобі не вірю,
Же мя будеш любив, як я постарію.
Можеш добрі знати і тому вірити,
Же я тя на старіст не буду любити.
Фраїречки штирі, про што сте ся били?
Про тебе, шугаю, што зме тя любили.
Што зме тя любили, што зме тя кохали,
Што зме подарунки в тебе одберали.
Ганичко, Ганичко, біле твоє личко,
А моє червене, бо не вилюблене.
За звучанням і походженням “фраїр” близьке до поняття “фраєр” з одеського кримінального жаргону.
Фраєр «позує», але не є тим, за кого себе видає. Власне, коли люди залицяються, вони дуже часто теж видають себе не зовсім за тих, ким є).
В одеський жаргон слово “фраєр”, імовірно, прийшло з Західної України, поскільки значна частина переселенців в Одесу в 19 ст. була саме з міста Броди на Галичині.