За легендою, розповідають, що Тарас Шевченко ночував під цією грушею, під час своєї подорожі Україною в 1843 році.
Тоді груша росла у дворі Прокопа Булата, жителя села Вознесенка, у якого на кілька днів і зупинявся поет (до радянської забудови білі хатки Вознесенки тягнулися Запоріжжям від сучасних вулиці 12 Квітня до площі Пушкіна). Дереву вже понад 200 років. Відшукати його можна, стившись з площі Фестивальної до Набережної магістралі.