Старий Олександрівський район був важливою адміністративно-територіальною одиницею на північному заході Донецької області, і його природні ресурси мали велике значення для економіки регіону.
Географічне розташування:
Олександрівський район межував з кількома іншими районами Донецької, Дніпропетровської та Харківської областей, що створювало важливі транспортні та економічні зв’язки. Протяжність району від півночі до півдня становила 29,4 км, а зі сходу на захід — 45,3 км. Це дозволяло охоплювати великі території з різними природними умовами.
Адміністративний центр:
Селище міського типу Олександрівка було адміністративним центром району. З населенням понад 4000 осіб і площою 324,1 га, селище було важливим осередком для навколишніх населених пунктів, адже підпорядковувалось 61 населеному пункту.
Природні ресурси:
- Земельні ресурси: Район мав великий земельний фонд (101 008 га), більша частина якого була сільгоспугіддями, що включали орні землі, пасовища та сінокоси. Це свідчить про сильний аграрний сектор району.
- Корисні копалини: Олександрівський район багатий на поклади кам’яного вугілля. Це важливий ресурс, який підтримував роботу місцевих шахт, таких як «Піонер», «Красноармійська» та «Новодонецька». Також проводились геологорозвідувальні роботи для виявлення інших корисних копалин, таких як вода, керамічні та вогнетривкі матеріали.
- Водні ресурси: Річки, як-от Самара і Маячка, були важливими водними артеріями району. Вони були зарегульовані ставками Донрибкомбінату, що дозволяло використовувати ці водойми для риболовства. Крім того, на території району було створено 15 штучних водоймищ, де велося промислове та любительське рибальство.
- Лісові ресурси: У районі знаходилось понад 1000 га земель держлісфонду, що включали лісові насадження та природні захисні смуги. Основними деревними породами були промислова сосна, звичайна сосна та дуб. Це не лише покращувало екологічний стан, але й сприяло розвитку лісової промисловості.
Олександрівський район має багатий природний потенціал і добре розвинену екологічну інфраструктуру, що дозволяє забезпечувати сталий розвиток території.
Водні ресурси:
В районі є 26 свердловин, що забезпечують водою для господарських потреб та питного водопостачання. Це важливий фактор для підтримання життєдіяльності місцевого населення і розвитку сільського господарства.
Лісові ресурси:
Олександрівський район має 1073 га земель держлісфонду, з яких 966 га покрито лісом. Це сприяє збереженню природної екосистеми та використанню лісів для виробничих потреб. Окрім цього, на території є 1164 га яристо-балочних та захисних насаджень, включаючи 621 га полезахисних лісових смуг, які служать для захисту від ерозії та збереження ґрунтів.
Найпоширенішими лісовими культурами є промислова сосна, звичайна сосна і дуб, що є важливими для лісової промисловості та збереження біорізноманіття.
Тваринний світ:
У районі мешкає різноманітний тваринний світ. Серед ссавців можна зустріти зайця-русака, куницю, кабана, лисицю, єнотовидну собаку, борсука, бабака та тхора. Це свідчить про здорову екосистему, де є достатньо кормових ресурсів для дикої фауни.
Серед птахів можна знайти диких гусей, качок, куріпок, перепелів, лебедів, лелеків, диких голубів та фазанів. Це є важливим показником біорізноманіття та стабільності природного середовища району.
Заказники та заповідні урочища:
Район має кілька заказників та заповідних урочищ, що забезпечують збереження рідкісних рослинних і тваринних видів:
- Кохане — 37 га, 220 видів рослин.
- Колодяжне — 30,8 га, 5 видів рослин.
- Казанок — 38 га, 6 видів рослин.
- Верхньосамарський — 168,3 га, 5 видів рослин.
Заповідні урочища:
- Мирне поле — 30,5 га, 5 видів рослин.
- Широкий ліс — 34,9 га, 5 видів рослин.
- Біла балка — 44 га, 4 види рослин.
- Довгенький ліс — 17,6 га, 3 види рослин.
Ці природоохоронні території сприяють збереженню біорізноманіття та охороні природних ресурсів.
Історична довідка Олександрівки
Олександрівка — селище міського типу на північно-західній частині Донецької області, розташоване на річці Самарі, за 130 км від Донецька. Через селище проходить залізнична гілка Дубове-Мерцалове. Станом на останній перепис, населення Олександрівки складає 4205 осіб.
Заснування та рання історія:
Олександрівка була заснована у 1762 році генерал-поручиком Норовим, який отримав земельну ділянку від царського уряду за вірнопіддану службу. Відтак, він заснував село та назвав його Олександрівка на честь храму Олександра Невського, який збудував сам.
Наприкінці XVIII століття село було куплено поміщиком Бахметьєвим і деякий час носило назву Бахметьєве.
Жителі села займалися сільським господарством, вирощуючи жито, пшеницю, овес та розводячи велику рогату худобу й овець. Однак часто траплялися неврожаї (наприклад, у 1833 і 1848 роках), які призводили до голоду, вимирання людей і загибелі худоби.
Реформи та боротьба за землю:
У 1861 році була проведена реформа, що не принесла покращення для селян. Згідно з уставною грамотою 1862 року, багато найкращих земель залишилися в руках поміщиків. Селяни, зокрема 148 дворів, одержали лише 504 десятини землі, а понад 50 кріпаків залишилися безземельними.
Кінець XIX століття:
На початку XX століття Олександрівка була волосним центром Ізюмського повіту Харківської губернії. У 1864 році в селі налічувалося всього 502 особи. З часом селяни намагалися покращити своє становище через ярмарки й торгівлю. В 1897 році населення Олександрівки складало вже 879 осіб. Відзначимо, що в ці роки селяни часто потрапляли у кабалу до куркулів або шукали заробітки в більших містах, таких як Краматорськ чи Харків.