Чорномо́рський райо́н (до 1944 року — Ак-Мечетський; рос. Черноморский район, крим. Aqmeçit rayonı) — колишній район, розташований у північно-західній частині АР Крим, на Тарханкутському півострові, уздовж берега Каркінітської затоки, зараз входить до складу Євпаторійського району. Адміністративний центр — смт Чорноморське.
Район займає територію Тарханкутського півострова на крайньому заході Криму. Більшу частину території займає розорана горбиста рівнина, а морське узбережжя в основному є стрімчастим. Чорноморський район має найнижчу щільність населення серед сільських регіонів Криму. На його території є корисні копалини, зокрема газ (Глібовське родовище), вапняки, камінь-черепашник, а також лікувальні грязі солоних озер, розташованих біля сіл Міжводне та Водопійне (озера Джарилгач, Ярилгач і Панське). Також на території району є кілька озер: Ак-Мечетське та Маяцьке озеро біля смт Чорноморське; Лиман, Великий Кипчак і Малий Кипчак — біля села Оленівка.
Чорноморський район є популярним серед любителів недорогого літнього відпочинку на морі. Місцеві пляжі та море за якістю не поступаються курортам західного узбережжя Криму (як Євпаторія чи Саки), але вартість відпочинку тут значно дешевша завдяки віддаленості від основних туристичних об’єктів і пам’яток.
Історія
На території району відомо кілька десятків скіфських могильників. Наприкінці IV століття до н.е. на березі Каркінітської затоки виникло античне поселення Калос-Лімен (Прекрасна Гавань), яке було частиною сільськогосподарської хори античного Херсонеса і мало важливе господарське і стратегічне значення.
Навколо Калос-Лімена виникли й інші укріплені та неукріплені поселення. Розкопки залишків грецьких поселень у селах Панське, Біляус та біля села Володимирівка свідчать про високий рівень економіки, торгівлі та культури греків. У II столітті до н.е. грецькі поселення Північно-західного Криму були захоплені скіфами та частково зруйновані. В середні віки Тарханкут став територією, на якій переміщалися кочові племена.
У XIII столітті на території степового Криму затвердилися монголо-татари. В першій половині XV століття Тарханкут став частиною володінь Кримського ханства, яке в 1475–1478 роках стало васалом Туреччини. Більшість земель на західному узбережжі на основі тарханних (пільгових) грамот були передані духовним особам, тому територія отримала назву Тархан (територія, вільна від податків).
Після анексії Криму Російською імперією в 1783 році землями Тарханкуту володіли російські дворяни та високопосадовці. Найбільшим маєтком був Тарханкутське або Тархан-Саригольське володіння графа Попова. У 1824 році землі Ак-Мечеті було придбано генерал-губернатором Новоросійського краю М. Воронцовим, який побудував церкву на честь святих Захара та Єлизавети. Церковний прихід включав 5 сіл з російським населенням, серед яких були Ярилгач, Кунан, Тарпанчи, Караджа (тепер Міжводне, Красносільське, Окунівка, Оленівка) та інші.
До середини XIX століття кількість переселенців з інших губерній зросла. У 1885 році діяли дві церковно-приходські школи. Відміна кріпацтва створила сприятливі умови для розвитку господарства. Також було відкрито три земські школи та три лікарських ділянки.
У січні 1921 року, після встановлення радянської влади, територія Тарханкуту була включена до складу Ак-Мечетського району, який став частиною Євпаторійського повіту. У 1924 році Ак-Мечетський район був скасований, а всі села Тарханкута увійшли до складу Євпаторійського повіту, але в 1930 році район був відновлений. На 1932 рік населення становило 15,69 тис. осіб, з них 57,6 % були росіянами, 33,6 % — кримськими татарами, 5 % — німцями та 2,2 % — українцями.
Під час Другої світової війни на території району діяв партизанський загін під командуванням К. Калашникова. 14 квітня 1944 року район був звільнений від німецько-фашистських загарбників.
У 1944 році Ак-Мечетський район був перейменований в Чорноморський. Також змінили назву селища Ак-Мечеть на Чорноморське і багатьох інших сіл району.
Адміністративний устрій
Чорноморський район поділяється на 2 селищні ради та 23 сільські ради, що підпорядковуються Чорноморській районній раді і об’єднують 34 населених пункти.