Історія семінолів — корінного народу Флориди, який протягом десятиліть чинив опір розширенню Сполучених Штатів і примусовому переселенню. Їхнє походження пов’язане з мускогськими народами, які у XVIII столітті почали переселятися з територій сучасних Джорджії та Алабами до Флориди. До них приєднувалися представники інших племен і поневолені афроамериканці, які тікали від рабства.
У Флориді поступово сформувалася окрема семінольська культура, пристосована до життя серед боліт і лісів. Поселення складалися з відкритих будинків на палях, відомих як чикі, а господарство поєднувало землеробство, полювання та скотарство. Важливу роль відігравали торгівля з європейцями, вогнепальна зброя та тісні зв’язки з афро-семінольськими громадами.
Протистояння зі Сполученими Штатами загострилося після того, як семіноли почали приймати втікачів із рабства та підтримувати інші корінні народи, що чинили опір американській експансії. Перший семінольський конфлікт розпочався у 1816 році з американського наступу на поселення біля Апалачіколи. Після знищення так званого Негритянського форту бойові дії поширилися на територію Флориди.
Військова кампанія Ендрю Джексона призвела до спустошення багатьох семінольських поселень і витіснення населення на південь. Після переходу Флориди під контроль США семіноли підписали договір у Молтрі-Крік, який обмежив їхню територію резервацією в центральній частині штату.
Новий етап боротьби почався після ухвалення в 1830 році Закону про переселення індіанців. Американська влада вимагала перемістити семінолів на захід від Міссісіпі, однак значна частина народу відмовилася залишати Флориду. Опір очолив Осцеола, який став одним із найвідоміших лідерів семінольського спротиву.
У грудні 1835 року вбивство федерального агента Вайлі Томпсона та напад на загін майора Френсіса Дейда ознаменували початок Другої семінольської війни. Бойові дії тривали сім років. Семіноли використовували особливості місцевості, ховаючись у важкодоступних болотах і завдаючи ударів по невеликих військових підрозділах та комунікаціях.
Американське командування поступово змінило тактику, переходячи до систематичного знищення поселень, захоплення худоби та виснаження ресурсів семінолів. Одним із найвідоміших епізодів стало захоплення Осцеоли під час переговорів під прапором перемир’я. Лідер семінолів помер у полоні через кілька місяців.
До 1841 року більшість семінолів погодилася на переселення, а кілька сотень людей залишилися у Флориді, знайшовши прихисток у важкодоступних районах Еверглейдс. Однак спроби американської влади домогтися їхнього остаточного переселення тривали.
У 1855 році розпочалася Третя семінольська війна. Невелику групу опору очолив Біллі Боулегс, який продовжував здійснювати рейди, переховуючись у болотах. Після кількох років переслідувань частина семінолів погодилася залишити Флориду в обмін на фінансову компенсацію та окрему територію для поселення.
Попри це, близько сотні семінолів залишилися у Флориді, не підписавши мирного договору й не погодившись на переселення. Саме ця невелика громада стала основою сучасних семінолів Флориди.
Сьогодні семінольський народ продовжує існувати як в Оклахомі, куди було переселено тисячі людей під час воєн, так і у Флориді, де нащадки тих, хто залишився на батьківщині, зберегли свою окрему ідентичність. Історія семінолів охоплює боротьбу за землю, автономію та право залишатися на території предків, попри десятиліття військового тиску й примусового переселення.