Атомна електростанція Вандельйос (Vandellòs Nuclear Power Plant) — один із ключових ядерних енергетичних об’єктів Іспанії, розташований на узбережжі Середземного моря в муніципалітеті Вандельйос-і-л’Оспіталет-де-л’Інфант (Vandellòs i L’Hospitalet de l’Infant) провінції Таррагона, автономна спільнота Каталонія.
Станція складається з двох енергоблоків різних поколінь: Vandellòs I із газоохолоджуваним графітовим реактором французького типу UNGG, який був остаточно зупинений після серйозного інциденту 1989 року та перебуває у процесі виведення з експлуатації, і Vandellòs II з водо-водяним енергетичним реактором PWR, який продовжує роботу та належить до найпотужніших діючих ядерних установок країни. Історія станції відображає розвиток іспанської атомної енергетики — від ранніх технологій першого покоління до сучасних стандартів експлуатаційної безпеки та довгострокового управління ядерними об’єктами.
Географічне розташування
АЕС Вандельйос розташована на середземноморському узбережжі приблизно за 40 км на південний захід від міста Таррагона, неподалік перевалу Колл-де-Балагер. Вибір майданчика був зумовлений кількома чинниками: наявністю значних запасів морської води для охолодження енергетичних установок, відносно низькою щільністю населення в районі розміщення та можливістю підключення до загальнонаціональної електричної мережі.
Розташування в Каталонії надало станції важливе значення для регіональної енергетичної системи. Протягом експлуатації Vandellòs стала одним із основних джерел базової генерації, забезпечуючи стабільне постачання електроенергії для промислового та побутового секторів регіону.
Історія будівництва та розвитку
Будівництво першого енергоблоку Vandellòs I розпочалося у 1967 році в межах співробітництва Іспанії та Франції у сфері ядерної енергетики. Реактор був створений за французькою технологією UNGG (Uranium Naturel Graphite Gaz — природний уран, графіт, газ), яка на той час була одним із напрямів розвитку газоохолоджуваних реакторів.
Реактор використовував природний уран як паливо, графіт як сповільнювач нейтронів і вуглекислий газ як теплоносій. Першого критичного стану установка досягла у лютому 1972 року, а комерційну експлуатацію було розпочато 2 серпня 1972 року. Підключення до енергосистеми відбулося у 1972 році в межах введення блоку в промислову експлуатацію.
Будівництво другого енергоблоку розпочалося 29 грудня 1980 року. На відміну від першого блоку, Vandellòs II отримав реактор американської конструкції компанії Westinghouse типу PWR (Pressurized Water Reactor — водо-водяний реактор під тиском). Першого критичного стану реактор досяг 14 листопада 1987 року, підключення до мережі відбулося у грудні 1987 року, а комерційна експлуатація розпочалася 8 березня 1988 року.
Енергоблок Vandellòs I
Перший блок станції був оснащений реактором типу UNGG — газоохолоджуваним графітовим реактором на природному урані. Ця технологія була характерною для раннього етапу розвитку французької атомної енергетики та використовувалася також на окремих французьких АЕС, зокрема на Saint-Laurent Nuclear Power Plant.
Основні технічні характеристики Vandellòs I:
- теплова потужність — близько 1670 МВт;
- електрична потужність — приблизно 480–500 МВт (брутто близько 500 МВт, нетто близько 480 МВт);
- паливо — природний уран;
- сповільнювач — графіт;
- теплоносій — вуглекислий газ;
- введення в експлуатацію — 1972 рік;
- остаточне припинення роботи — 31 липня 1990 року.
За час експлуатації Vandellòs I виробив понад 55 600 ГВт·год електроенергії. Попри значний виробничий внесок, технологія UNGG поступово була визнана застарілою через складність модернізації, експлуатаційні обмеження та поступовий перехід світової атомної енергетики до реакторів з водяним теплоносієм.
Енергоблок Vandellòs II
Другий блок станції оснащений триконтурним реактором PWR компанії Westinghouse. Це один із представників покоління водо-водяних реакторів, які стали основним типом ядерних енергетичних установок у світі завдяки високому рівню стандартизації та розвиненим системам безпеки.
Основні характеристики Vandellòs II:
- тип реактора — PWR (водо-водяний реактор під тиском);
- теплова потужність — близько 2912–2941 МВт;
- валова електрична потужність — близько 1087 МВт;
- чиста електрична потужність — приблизно 1047 МВт;
- паливо — низькозбагачений діоксид урану;
- теплоносій і сповільнювач — вода під високим тиском;
- кількість контурів — триконтурна схема Westinghouse;
- початок комерційної експлуатації — 1988 рік.
Енергоблок виробляє приблизно 7 млрд кВт·год електроенергії щороку залежно від режимів роботи, тривалості ремонтних кампаній і коефіцієнта використання потужності. Він залишається одним із найбільших джерел безвуглецевої електроенергії в Іспанії.
Власники та оператор
Основними власниками Vandellòs II є енергетичні компанії Endesa та Iberdrola.
Експлуатацію станції здійснює організація Asociación Nuclear Ascó-Vandellòs (ANAV), яка також відповідає за управління АЕС Ascó. До її функцій належать:
- забезпечення безпечної експлуатації реактора;
- технічне обслуговування обладнання;
- проведення модернізацій;
- виконання вимог іспанського регулятора ядерної безпеки;
- підготовка персоналу;
- контроль технічного стану систем і компонентів.
Інцидент на Vandellòs I у 1989 році
19 жовтня 1989 року на першому енергоблоці сталася найсерйозніша аварійна подія в історії іспанської атомної енергетики. У турбінному відділенні виникла пожежа внаслідок механічного руйнування турбогенератора.
Вогонь пошкодив низку допоміжних систем, електроживлення та обладнання, пов’язаного із забезпеченням охолодження. Хоча активна зона реактора не зазнала пошкоджень і значного радіоактивного викиду не відбулося, подія призвела до втрати частини систем безпеки.
За Міжнародною шкалою ядерних подій INES інцидент було класифіковано як рівень 3 — «серйозний інцидент».
Після детального технічного аналізу уряд Іспанії дійшов висновку, що комплексна модернізація блоку буде економічно невиправданою. У результаті Vandellòs I було остаточно закрито 31 липня 1990 року.
Подія стала причиною значного перегляду підходів до безпеки на іспанських АЕС. Після неї були посилені:
- вимоги пожежної безпеки;
- системи аварійного планування;
- заходи резервування охолодження;
- процедури реагування на надзвичайні ситуації.
Виведення з експлуатації Vandellòs I
Демонтаж першого блоку став одним із найбільших проєктів виведення ядерного об’єкта з експлуатації в Іспанії та Європі.
Основні етапи робіт включали:
- вилучення ядерного палива;
- очищення обладнання від радіоактивних матеріалів;
- демонтаж турбінного обладнання;
- ліквідацію допоміжних споруд;
- кондиціювання радіоактивних відходів;
- ізоляцію реакторної частини.
Іспанія застосувала стратегію безпечної витримки (safe enclosure), за якої основна частина реакторного комплексу була герметизована та залишена на тривалий період для природного зниження рівня радіоактивності.
До 2003 року завершили демонтаж зовнішніх споруд, турбінного обладнання та більшості допоміжних систем. Реакторний корпус і внутрішні ядерні компоненти залишаються в ізольованому стані. Остаточний демонтаж реакторної частини планується після завершення періоду витримки, орієнтовно у 2030-х роках.
Управління роботами здійснюється за участю іспанського агентства ENRESA, відповідального за поводження з радіоактивними відходами та демонтаж ядерних об’єктів.
Експлуатація та модернізація Vandellòs II
Після закриття першого блоку єдиним діючим реактором станції залишається Vandellòs II. Він регулярно проходить:
- планові перевантаження ядерного палива;
- модернізацію систем безпеки;
- технічні перевірки обладнання;
- інспекції Ради з ядерної безпеки Іспанії (Consejo de Seguridad Nuclear, CSN).
У 2007 році на блоці II були виявлені проблеми, пов’язані з корозією в системі охолодження. Подію класифікували як рівень 2 за шкалою INES. Після цього були проведені ремонтні роботи, технічне вдосконалення систем та застосовані регуляторні заходи.
Після аварії на японській АЕС «Фукусіма-1» у 2011 році на Vandellòs II були впроваджені додаткові заходи підвищення стійкості:
- резервні джерела електроживлення;
- мобільні аварійні системи;
- посилення захисту від зовнішніх впливів;
- альтернативний центр управління аварійними ситуаціями.
У 2020 році CSN затвердив продовження ліцензії на експлуатацію Vandellòs II за умови виконання додаткових вимог безпеки. Міжнародне агентство з атомної енергії (IAEA) провело місію SALTO (Safety Aspects of Long Term Operation), присвячену оцінці готовності станції до довготривалої експлуатації. Перевірка підтвердила відповідність багатьох аспектів міжнародним стандартам, однак рекомендувала подальше вдосконалення програм управління старінням обладнання, особливо електричних систем і систем контролю.
Системи безпеки
На Vandellòs II застосовується багаторівнева концепція захисту (Defense in Depth), яка є основою сучасної ядерної безпеки.
Основні елементи системи включають:
- герметичну захисну оболонку реактора;
- незалежні системи аварійного охолодження;
- резервні дизель-генератори;
- автоматичне аварійне зупинення реактора;
- багатоканальні системи контролю параметрів;
- фізичний захист території;
- постійний радіаційний моніторинг довкілля.
Усі експлуатаційні процеси виконуються відповідно до вимог CSN та міжнародних стандартів МАГАТЕ.
Значення для енергетики Іспанії
Vandellòs II залишається одним із найважливіших ядерних енергоблоків Іспанії. Станція:
- забезпечує стабільне базове навантаження електромережі;
- сприяє скороченню викидів вуглекислого газу;
- зменшує залежність країни від імпортних енергоресурсів;
- підтримує високотехнологічний сектор економіки Каталонії;
- забезпечує робочі місця в регіоні Таррагони.
Разом з іншими іспанськими атомними електростанціями Vandellòs залишається важливим елементом національного енергобалансу, хоча Іспанія поступово реалізує довгострокову програму поетапного виведення атомних потужностей з експлуатації.
Цікаві факти
- Vandellòs I був єдиним в Іспанії енергоблоком із французьким газоохолоджуваним графітовим реактором типу UNGG.
- Інцидент 1989 року став найсерйознішою подією в історії іспанської атомної енергетики та призвів до масштабного перегляду стандартів безпеки.
- Vandellòs II належить до найпоширенішого у світі класу реакторів PWR.
- Проєкт демонтажу Vandellòs I став одним із найбільш показових прикладів довготривалого безпечного виведення ядерного об’єкта з експлуатації в Європі.